Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ інтерв`ю




Треба говорити правду!

 

 

Ваша Святість, напередодні виборів ми б хотіли поговорити про питання, що стосуються сьогодення Української Церкви, а також про стосунки Церкви та політики. Давайте почнемо з останніх подій. 20 жовтня був проведений Священний Синод, і на ньому було прийняте звернення до виборців. До чого саме ви їх закликали?

Ми провели засідання Священного Синоду, і на ньому прийняли звернення до українського народу і до влади стосовно майбутніх виборів. Так от, що ми пропонуємо для того, щоб вибори, дійсно, були демократичними? Вибори – відповідальність не тільки влади, це відповідальність кожного громадянина. Беручи участь у виборах, він виявляє свою волю. Якщо не бере участі у виборах, то стає байдужим. А якщо людина стає байдужою, то нехай тоді вона не скаржиться на владу, яка виявилася не такою, як бажалося. Не брав участі у виборах, обрали погану владу – ти винний, і пожинай плоди, які сам посіяв.

Вибори повинні бути чесними. В чому полягає чесність виборців? З одного боку, в тому, що влада не повинна застосовувати адміністративний ресурс. З другого боку, самі ж виборці повинні віддавати свій голос відповідально, не за гроші, не за гречку і не якісь обіцянки. А розумно підходити і до кожної партії, і до кожного кандидата в депутати.

Чим, на Вашу думку, має керуватись виборець у виборі партії та кандидата?

Виборець, перш за все, повинен усвідомлювати, чи може конкретний кандидат в депутати зробити для держави щось добре чи не може. Бо буває навіть, що людина поважна і чесна, але не може нічого для держави та для народу зробити, і от таку обирати не треба.

А як же простій людині визначитись: хто може щось зробити, а хто – ні?

Коли той чи інший кандидат в депутати проводить зустрічі з людьми, отам і треба визначати, що це за людина. Якщо вона до цього щось вже зробила для народу, то вона і далі може зробити. А якщо вона нічого не зробила, то як ви її оберете, вона нічого і не зробить. Це буде пустий вибір.

Святійший Патріарх Філарет

Як можна оцінювати нинішні вибори і, взагалі, вибори в Україні із огляду на вислів: «Кожна влада від Бога?»

Кожна влада від Бога. Але як треба розуміти оте, що «влада від Бога»? Буває влада по волі Божій, добра влада, яка служить народу. А є влада по попущенню Божому, зла. От Гітлер – влада? Влада. Можемо ми сказати, що він зробив добро? Ні, зло зробив. Сталін, Ленін, інші керівники Радянського Союзу теж стільки зла зробили. По волі Божій? Ні, по попущенню. Треба ці влади розрізняти, але без волі Божої не може бути ніякої влади на землі.

От гріх Адама був по волі Божій чи ні? Якщо скажемо, що по волі Божій, то це означатиме, що Богу угодно було, щоб Адам згрішив. Але гріх Адама був по попущенню Божому, тому що людина має свободу. Якщо говорити конкретно про нашу владу, вона може бути як по волі, так і по попущенню Божому. Чому по попущенню? Тому що люди обирали таку владу, обирали таку партію. Бог дав кожному свободу, можливість обирати. Влада залежить від людей, від відповідальності кожного, і не тільки від виборця, а й від того, хто хоче йти до влади.

Чи має Церква напередодні виборів співпрацювати з владою, з політиками? Який вигляд може мати така співпраця?

Сказати, що Церква і влада не повинні співпрацювати, неможна. Співпраця повинна бути. Але співпраця повинна бути в напоумленні людей, щоб вони тримались законів Божих, законів моралі, правди. Тому що сьогодні ти порушуєш право, а завтра проти тебе буде те ж саме. От про це Церква повинна говорити напередодні виборів. Керуйтесь свободою, відповідальністю, правдою і служінням народу, якщо ви ідете до влади. А якщо ви керуєтесь здобуттям багатства, то краще не йдіть цією дорогою. Бо прийде час, коли Господь забере у вас оте багатство, яке ви отримаєте внаслідок влади.

Як тоді можна оцінити такі випадки, що на місцях деякі священнослужителі агітують голосувати за того чи іншого кандидата в депутати?

В нашому зверненні Священного Синоду ми виступили проти цього. Священики не повинні використовувати церковний амвон, та й, взагалі, вести агітацію від імені Церкви за того чи іншого кандидата. Це заборонено Церквою. Священики, які це роблять, порушують церковні настанови.

Чи мають вони за це нести покарання? Яке саме?

Мають. Вони можуть бути позбавлені своєї посади. Наприклад, якщо хтось із священиків Київського Патріархату висуне себе кандидатом в народні депутати, і всупереч забороні Церкви стане народним депутатом, ми його позбавимо права служіння в Церкві.

Тобто балотуватися священикам ви категорично заборонили?

Так, але ж ми не забороняємо священикам бути депутатами органів місцевої влади, тому що там вирішуються питання місцевих інтересів Церкви, голос Церкви потрібен. І священик може одночасно бути пастирем на своїй парафії і іноді збиратись на засідання місцевої ради. Верховна Рада потребує щоденної присутності. А якщо він кожного дня буде сидіти у Верховній Раді, він не буде виконувати свої пастирські обов’язки.

А чи були на цих виборах випадки, коли хтось із священиків порушував це правило?

В Київському Патріархаті до цих виборів таких випадків не було, а от зараз є. Один священик в Києві висунувся в кандидати у народні депутати, незважаючи на те, що я йому заборонив.

І що з ним буде?

Він дізнається, що буде, коли пройдуть ці вибори.

Але, скоріше за все, його не оберуть, і він залишиться на своєму місці.

Але пляма на ньому буде.

Ви, звертаючись до виборців, закликали їх віддавати голоси за ті політичні сили, які виступають за збереження української мови. Так як не всі українські політсили ставлять це собі не меті, то, виходить, ви теж займаєтесь свого роду агітацією?

Коли я звертався, насамперед, до своєї пастви, то закликав не голосувати за тих, хто виступає проти української мови. Тому що той, хто виступає проти української мови, той виступає проти української держави. Державна мова повинна бути одна, а не декілька.

А зараз оцей «мовний» закон є прикриттям. Він начебто захищає мови нацменшин, але фактично це є боротьба проти української мови, щоб вона не одна була державною. А яка мова може стати другою державною? Татарська, чи білоруська, чи болгарська? Буде російська. А це вже засіб підкорити Україну Росії. Багато хто не бачить цього.

Та фактично виходить, що ви закликаєте не голосувати за правлячу Партію регіонів.

Ні. В Партії регіонів не всі однаково підходять до цього питання. От в комуністів інша ситуація. За комуністів ми закликаємо не голосувати. Не тому, що вони нам не подобаються, а тому що вони проти української держави. Захищаючи українську державу, ми повинні сказати, хто її будівничі, а хто її руйнівники. Комуністи є руйнівниками української держави.

Але погодьтеся, якщо в програмі Партії регіонів записано, що російська має бути другою державною, то люди, які будуть у фракції цієї політсили в наступному парламенті, за це голосуватимуть – у них жорстка дисципліна.

Тоді вони будуть нести відповідальність: і партія, і конкретно кожний депутат.

Святійший Патріарх Філарет

Право голосувати, на вашу думку, - це обов’язок чи лише право?

Це обов’язок. Всі мають іти на вибори. Якщо ти є громадянином України, ти несеш відповідальність за державу, за добробут і за себе.

Але у нас є інформація, що найближчим часом ви збираєтеся відлетіти до Сполучених штатів. Ви встигнете зробити свій вибір?

Ні, не встигну.

Як же тоді бути з обов’язком?

Тут обставини не дозволяють. Не тому що я не хочу, або не зробив вибір, а тому що це в даному випадку виявляється неможливим.

А яка мета вашого візиту в штати?

Я кожного року відвідую парафії Київського Патріархату у Сполучених штатах Америки після дня інтронізації, тому що я є керуючим цими парафіями. Від’їжджаю на 10-14 днів, щоб улагодити всі проблеми, що там виникають.

Нещодавно відбулася зустріч церковних ієрархів з Президентом. Розкажіть, чим вона закінчилась, чи досягли ви якогось результату?

На зустрічі ми порушили питання, які хвилюють Всеукраїнську Раду Церков. Ми подякували Президенту за те, що Верховна Рада при його сприянні прийняла у першому читанні положення про заборону пропаганди гомосексуалізму. Ми раді, що Верховна Рада зробила це, незважаючи на те, що іде великий тиск і на Президента, і на Україну з боку Європи і з боку США. Їхня мета: Україна має підтримати закон про одностатеві шлюби. Про тиск нам розповів Президент, але незважаючи на нього, пішов за волею народу. Український народ не хоче цього гріха.

Ми просили Президента також накласти вето на поправки до закону про свободу совісті. Тому що він погіршує той закон, яким ми керуємось сьогодні. Поправки, які прийняла Верховна Рада вже в другому читанні, можуть викликати в Україні релігійну боротьбу. Через майно. Там є статті, які можуть спричинити релігійну боротьбу за майно. А це ми вже мали на початку 90-х років в Галичині, коли через майно йшла боротьба між православними і греко-католиками. Президент нас вислухав, а як він буде діяти – побачимо.

Порушували питання про електроні паспорти. З одного боку, введення електронних паспортів є добрим, а з іншого, дуже небезпечним. Не кожна людина усвідомлює в чому їхня небезпека.

І яка Ваша думка з цього приводу?

Президент, коли ми порушили цю проблему, запитав: чому ви проти цього закону? Той, хто виступав, - це Московський Патріархат, не міг чітко сказати, що саме не так в цьому законі. А на Синоді ми обговорювали це питання. Не подобається нам те, що в ці електронні паспорти будуть вводитися не тільки такі дані, як прізвище, ім’я, по-батькові, дата, місце народження, а й, взагалі, всі дані, які дає міліція, податкова, прокуратура, Міністерство освіти. Це втручання у внутрішнє життя людини. Хто захоче, зможе використовувати ті дані проти людини. Протест уже заявили Українська Православна Церква Московського Патріархату, представник по захисту прав людини у країні, і ми.

Якщо повернутися до першого питання, яке ви обговорювали на зустрічі з Президентом – законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму. Ви вважаєте, що це, дійсно, одне з найважливіших питань, яке має вирішувати влада в Україні? Невже у людей сьогодні немає інших проблем?

Є багато інших проблем і більш важливіших. Але це питання стратегічне. Воно не має сьогодні практичного значення, та завтра вже може нести небезпеку. В чому небезпека питання гомосексуалізму? Воно діє проти зростання населення. Населення скорочується.

Ваша Святість, але, можливо, коли б у людей були інші доходи, працювала б краще економіка, тоді і з демографією проблем би не було.

Це не має значення. Наші предки жили набагато в гірших умовах, а мали великі сім’ї. А тепер люди живуть набагато краще, а дітей не мають.

А якщо подивитись на це питання все-таки як на стратегічне? Ви самі неодноразово говорили, що Україна має рухатися в Європу. А ухвалений в першому читанні закон про заборону пропаганди гомосексуалізму вже викликав негативну реакцію з боку міжнародних правозахисних організацій.

Наша позиція така: не все в Європі добре, і не все треба із Європи брати для себе, треба щось і від себе дати Європі. Ми повинні брати від них технології і давати стійкість в моральних законах. Мораль не треба зневажати. Якщо ми будемо зневажати мораль (а мораль – це добро, а добро – це Бог), ми будемо зневажати Бога. І рано чи пізно це відгукнеться.

Авраам спитав у Господа: чи потерпиш ти, якщо в Содомі і Гоморрі буде п’ятдесят праведників. Той сказав: потерплю. – А якщо тридцять? – Потерплю. – А якщо десять? – Потерплю і десять. – А якщо менше? – Ні. І знищив Содом і Гоморру сіркою. На цьому місці зараз Мертве море. Якщо Європа піде оцим аморальним шляхом, майбутнє її дуже сумне.

Та погодьтеся, що такі законопроекти – як про мови, як про наклеп, як про заборону пропаганди гомосексуалізму, які викликають суспільне збурення, влада дуже хитро витягує зі своєї кишені лише перед виборами?

З цим я погоджуся. Закон про мови прийняли не рік тому, а прийняли під вибори для того, щоб ті, хто зацікавлені в російській мові, голосували за тих, хто проводить цей закон. Але, незважаючи на те, коли ці закони виносяться на розгляд чи обговорення, ми повинні давати їм об’єктивну оцінку з перспективою на майбутнє, думати, що це принесе.

Ми ж не проти російської мови. В Верховній Раді, в Кабміні російською розмовляють? В кабінетах – українською, а в коридорах – російською. А зараз вже і в кабінетах – російською. Російська мова в Україні не знаходиться в несприятливих умовах. Школи російські є, радіо та телебачення переважно російське. Не можна сказати, що російська мова у нас в загоні. Але ми бачимо, що російську хочуть поставити на рівень державної і роблять це поступово. Ми бачимо, куди спрямовані ці закони. Як гріх треба знищувати в думці, так і злі закони потрібно знищувати в зародку, а не коли вони наберуть силу.

Святійший Патріарх Філарет

Як ви ставитеся до того, що під час виборчої кампанії дуже багато кандидатів займаються агітацією, привозячи під своїм патронатом мощі, ікони і т.п.?

Це недобре. Це використання Церкви на свою користь. Ти свою значимість покажи не мощами, до яких ти ніякого відношення не маєш, а ділами. Якщо до цього в своєму районі, в своїй області ти щось добре зробив, то нехай люди по зробленому тебе і оцінять, а не по тому, що ти обіцяєш.

Переважна більшість гасел, бігбордів – це неправда. Наприклад, комуністи що говорять? «Вернем страну народу». Що це за гасло? Яку країну вони повертати збираються? Радянський Союз? Народу? Та вже ми знаємо як народ правив за Комуністичної партії, коли руйнувались храми, розстрілювались священики, монахи, коли голодомором нищили мільйони людей. Таку вони хочуть повернути владу?

Є й ще гасла, які читаєш і думаєш: невже ви вважаєте народ таким дурним, вважаєте, що він нічого не розуміє?

Але ж поза тим рейтинг комуністів зростає.

Зростає. Але чому ж він зростає? Тому що в обіцянках Партії регіонів розчарувались багато людей. І от ті, хто розчарувався в Партії регіонів, не підтримують демократичні партії, а підтримують комуністів.

Якщо в цьому ж ключі подивитись на те, що відбувалось під час Євро-2012. Та ж створена спеціально до чемпіонату ікона, де зображений Ісус Христос, що тримає церковний м’яч – це використання Церкви чи висловлення неповаги до неї?

Це і неповага до Церкви, і використання Церкви водночас.

З самого початку у нас було подвійне ставлення до Євро-2012. Якщо б це були просто чесні спортивні змагання, ми б підтримали їх. Але ж це не були чесні і чисто спортивні змагання. Тут і гроші були задіяні. І діяла пропаганда проти України. Ви тільки згадайте, як в Європі говорили: не треба туди їхати, там бандити, терористи і так далі. А коли люди з-за кордону приїхали, подивились, як українці ставляться до іноземців, залишились дуже задоволеними.

Але заклики не їхати до України на Євро-2012 певним чином були обумовлені судовими справами над Юлією Тимошенко та Юрієм Луценко. Дехто з європейських лідерів називав процеси політично вмотивованими. У Церкви є своя думка?

Якщо говорити про Тимошенко та Луценка, наша Церква висловила своє ставлення. Я написав Президенту лист, щоб він їх помилував. До них несправедливо ставляться.

Не хочу сказати, що Тимошенко безгрішна. Але якщо ви з цією міркою підходите до неї, то з цією ж міркою підійдіть і до себе, прикладіть її до себе. Не потрапите ви туди, куди вона потрапила? Не треба для противників застосовувати закони, а до своїх поблажливість. Хіба ми не бачимо рейдерські атаки? Хіба це прикрашає владу? Не прикрашає. Тому треба до всіх ставитись рівно.

Ось Президент спочатку нерівно ставився до конфесій в Україні. Ми йому нагадували, писали, просили. Він нас не сприймав спочатку. А зараз змінив своє ставлення. Намагається ставитись рівно до всіх конфесій, хоч сам ходить тільки в Московський Патріархат. Президент побачив, що Київський Патріархат не знищити, що він має великий вплив.

А в чому саме виявляється те, що він змінив своє ставлення?

Не стали відбирати у нас храми, не стали агітувати про перехід духовенства парафії в Московський Патріархат. Залишається свобода вибору. Хочете бути в Московському Патріархаті – можете, але законно, щоб народ хотів цього, а не влада.

Святійший Патріарх Філарет

Ваша Святість, ви відзначили, що Президент - ярий прибічник саме Московського Патріархату, та й на будь-які свята ми бачимо його лише в храмах Московського Патріархату. В той же час попередній Президент і прем’єр намагалися публічно приділяти увагу всім конфесіям. Як ви вважаєте, хто з них щиріший?

Якщо Президент хоче щиро молитись, а не просто демонструвати свою віру перед народом, то повинен ходити туди, куди його серце тягне. Тягне в Московський Патріархат – іди в Московський. Але оте, що ти ходиш в Московський Патріархат, не треба демонструвати по телебаченню. Тому що коли ти ідеш молитись в Московський Патріархат, і ніхто не знає, куди саме ти ходиш, це не є агітацією. А коли Президент іде в одну Церкву, і це демонструється у засобах масової інформації, показується, що він саме оцю Церкву підтримує, то це вже не рівне ставлення. Ми раді, що Президент ходить до храму, хоч і Московського Патріархату, але нехай він не воює проти Київського Патріархату. Хоч він і змінив своє ставлення, ще не вся місцева влада почала ставитись до нас так, як хоче Президент.

А чи відповів Президент вам на той лист по Тимошенко?

Він не відповів. Він пояснив, чому не може зробити цього.

Так само, як і в Європі, говорив, що не може змінити закон?

І закон, і не тільки. Говорив також і про те, що за Тимошенко й інші є порушення. І коли вже слідство розбереться і винесе своє рішення, тоді можна і думати буде. Ну, бажання нема.

З Юлією Тимошенко ви востаннє коли бачилися?

Коли вона приходила до Володимирського собору на Великдень чи на Різдво.

Ви публічно висловлювали їй підтримку на президентських виборах…

Не можна сказати, що ми підтримували того чи іншого кандидата. Ми молились за чесні вибори на Софійській площі. Там всі збиралися, і Юлія Володимирівна також. Та якщо ви пам’ятаєте, то одні виступали – «мать родная» перед Тимошенко, а потім зовсім по-іншому. Таке ставлення нечесне. Треба чесно і правдиво ставитись і до Тимошенко, і до Ющенка, і до Януковича. Не треба говорити щось на догоду. От про нинішнього Президента. Є що сказати позитивного, але і є що сказати негативного. Треба говорити правду і про всіх рівно.

Давайте поговоримо про міжконфесійні відносини в Україні?

Якщо говорити про міжконфесійні відносини в цілому по Україні, то вони є зразковими і для Європи, і для Америки. Через ці зразкові відносини між конфесіями нас навіть запросили в Канаду і США, щоб ми там продемонстрували не тільки співіснування, а й співпрацю. Співпраця полягає в тому, що ми разом, незважаючи на те, що належимо до різних конфесій, до різних релігій, приходимо до спільних рішень. Ми не торкаємося нашої віри, православні не стають католиками, католики не стають православними або протестантами, християни не стають іудеями, а іудеї не стають християнами. А виходячи із наших вірувань, із нашої моралі, ми захищаємо загальнолюдські цінності: мораль в цілому. Ми всі – і іудеї, і мусульмани, і християни – за мораль, і проти, наприклад, того ж гомосексуалізму.

А якщо перейти до Православних Церков?

На сьогодні вже Московський Патріархат зрозумів, що майбутнє їхньої Церкви в об’єднанні з Київським Патріархатом. В Московському Патріархаті до Київського ставлення змінилось в кращий бік. Чому саме? По-перше, ми закликаємо не ворогувати з віруючими, духовенством, єпископами Московського Патріархату, а ставитись до них з любов’ю. По-друге, вони побачили, що Москва хоче відібрати у них самостійність і незалежність, зробити так, щоб вони були звичайною митрополією в складі Російської Церкви. Цього патріарх Кирил хоче. З боку Москву на них іде наступ, а з нашого боку – підтримка у збереженні статусу самостійності і незалежності. І вони розуміють: якщо б не було Київського Патріархату, їм би не вдалося утримати оцю самостійність і незалежність. За нашу допомогу вони вдячні нам.

Отаке внутрішнє порозуміння і мета на майбутнє нас зближають. Зараз ще є конфлікти, але якщо брати в цілому Київський і Московський Патріархат, то взаємовідносини наші стали набагато кращими, і думаю, вони будуть покращуватись і надалі.

Цьому допомагає той же патріарх Кирил! Його численні поїздки в Україну допомогли духовенству, єпископату, віруючим усвідомити, хто вони є в очах Москви. Я, роз’їжджаючи по Україні, чую від віруючих Московського Патріархату: «Ми думали, що належимо до Української Церкви, а виходить, що до Російської». А вони хочуть належати до Української! Хто допоміг їм зрозуміти, що вони належать до Російської Церкви? Патріарх Кирил. Нехай він частіше до нас приїжджає, люди скоріше зрозуміють, що їм потрібна не Москва, не Росія, а потрібна Україна, бо вони українці, живуть на українській землі – треба зберігати своє.

В той же час на офіційному рівні перемовини про створення єдиної Помісної Православної Церкви не ведуться?

Офіційно перемовини поки що припинились. А не офіційно контакти розширились. А це важливіше, ніж офіційно. Офіційно можна дійти до якихось рішень, але при цьому на рівні духовенства і простих віруючих не домовитись.

Я вам наведу приклад. Приїхала велика група віруючих і духовенства із Дніпропетровщини в Київ – відвідати Володимирський собор. По-перше, те, що вони прийшли до Володимирського собору – вже крок вперед. Раніше вони боялись того собору, як біс ладану. По-друге, якими були їхні враження? «Ох, скільки у вас людей, а ми і не знали, як у вас все гарно». Тобто вони вже не налаштовані негативно щодо Володимирського собору, а, значить, і до Київського Патріархату. Іде зближення на рівні простих людей.

А у Вас особисті контакти із митрополитом Володимиром є?

Особистих немає. Бо він побоюється Москви. Але ми контактуємо на офіційних зустрічах у Президента чи на інших заходах. Я думаю, що такі контакти у нас непогані. Коли він хворів, ми молились за нього, щоб Господь дав йому здоров’я. Все це має добрі наслідки.

Святійший Патріарх Філарет

Якщо знову повернутись до візитів патріарха Кирила в Україну. Окрім знищення самостійності УПЦ Московського Патріархату, на вашу думку, чи не ставить він за мету: агітацію за правлячу партію?

Мета візитів Кирила в Україну – утворення єдиної держави: Росія – Україна – Білорусь – Молдова під вивіскою і гаслом: «Русский мир» на чолі з Росією. Кирил це не приховує. Але нам нова імперія не потрібна. Він може скільки завгодно говорити про «русский мир», про те, яке це благо, якщо всі ми – слов’яни – будемо в одній державі. Та ми вже знаємо, яким «благом» це відгукнулось для України. Ми втратили українську мову, загальмували розвиток української культури за рахунок того, що всі були в одній державі понад триста років. Повернення в будь-який союз, в одну державу для України, для культури, для мови, для народу – гірше за все! Ми проти, і цього не буде!

Даремно вони намагаються створити цю нову державу. Вона не потрібна. Бо іде глобалізація всього людського роду, всіх народів в одну глобальну систему. Територіальна імперія вже відкинута. Так, зараз є імперії. Фінансова - від якої залежать фінанси всього світу. Інформаційна: є світові агентства, які потужно працюють і подають ту інформацію, яка їм вигідна. Є транснаціональні корпорації, які випускають продукцію на весь світ. Є військово-промисловий комплекс, який володіє атомною зброєю, достатньо потужними силами, що здатні подавити будь-що. Це нове. А те, що було - пройшло. Як не можна повернутись до рабовласницького ладу чи до феодального, неможна повернутись і до цих територіальних імперій. Чому Великобританія не бореться за свої колонії? Та навіщо вони їй? В радянські часи я багато їздив по світу, спілкувався із церковними діячами, і в Кенії зустрічався с англіканськими єпископами. І один із них сказав мені: «Ми пішли із Кенії для того, щоб там залишитись». Видимо вони відійшли, а невидимо вони там – культурою, впливом. Тому ані Великобританія, ані Франція, ані Іспанія не тримаються за свої колонії. А Радянський Союз чомусь тримається.

Я знаю, чому. Тому що без України чи буде існувати Росія? На сьогодні Моква має вже 31% населення мусульман, а православних – 49%, з них росіян – 31 чи 34%. Сама столиця перестає бути чисто російською. На Байрам збирається набагато більше мусульман, ніж православних на Великдень – це в тій Москві, яка проголосила, що вона є «третій Рим». А через тридцять років за прогнозами науковців Росія навіть не буде християнською країною. І от в цих умовах Україна для них, як для держави, є спасінням. Вже висловлюються такі думки, що росіяни готові перенести свою столицю із Москви в Київ, але щоб вони тут керували.

Ваша Святість, а ви не вважаєте, що Київський Патріархат мало уваги і ресурсів приділяє піару? От у Москви дуже потужні інтернет-представництва, ЗМІ, завдяки цьому вони і просуваються.

Дійсно, ми в цьому відношенні набагато слабкіші. Не тому що ми не можемо це робити. Можемо. Просто ми не приділяли цьому належного значення.

Але треба розуміти, що не в цьому полягає сила Церкви. Московський Патріархат сильний в піарі, але Церква при цьому слабшає. В середині йде роздвоєння, критика на адресу патріарха Кирила страшна, лунають звинувачення, що Церква зростається з державою, і патріарх змушений виправдовуватись. Ми звертали увагу на внутрішню єдність Київського Патріархату (і маємо її), на його розширення, на випуск богослужбової літератури. А зараз хочемо створити Інститут церковної історії і написати правдиву історію про Українську Церкву, а не ту, яку нам запропонувала Москва, Російська Церква.

На Синоді ми якраз поговорили про те, що нам потрібно більше наповнювати і наш інформаційний простір. В нас-то є чим його наповнити.

Ви згадали, що на Кирила чиниться тиск у зв’язку із зростанням Церкви з державою. Але в Росії йде також велика хвиля невдоволення у зв’язку із проблемою розкоші, до якої вдалася Церква.

Отой шлях, яким пішла Російська Церква – це шлях до страждань Церкви. Тому що в двадцятому столітті вона вже йшла цим шляхом, і це призвело до революції. Господь попустив революцію, вона все змела, і Церква очистилась.

Київський Патріархат в цьому відношенні бідний.

У вас немає годинника за тридцять тисяч доларів?

Немає. Хоч мені і згадують за «Мерседес». Але «Мерседес» потрібен, бо треба їздити по всій Україні, їздити у безпеці, і на «Волзі» так не поїздиш. Невже забулося те, як загинув В'ячеслав Чорновіл? Ми говорили про це на Синоді. Звучало питання: чи треба звертати на це увагу? Сказали: не треба звертати, а треба працювати!

Ми не є Церквою, яка не потребує якихось матеріальних цінностей, майна чи грошей. Без цього неможна. Але не це головне в нашій діяльності.

Святійший Патріарх Філарет

І ще одне питання, яке ви обговорювали на Синоді – стосовно таїнства хрещення. Ви написали листа греко-католикам, які мають підтвердити, що таїнство Київського Патріархату є дійсним. Московський же Патріархат його не визнає і примушує людей проходити його вдруге. Ви вже отримали підтримку?

Ми звертались до всіх Православних Церков і раніше. І до Московського Патріархату також. Для чого? Щоб показати, що при всій силі Московського Патріархату, він порушує основи православ’я, Символ віри. Вірою ми сповідуємо єдине хрещення, а вони його повторюють. І, звертаючись до різних Церков, ми хочемо викрити Московський Патріархат, показати, що він іде не тим шляхом.

Нас не можуть не підтримати. Підтримають всі. Але не всі знають, що Москва це робить. Гріх Москви ми і хочемо показати. Все це заради цього, а не через те, що ми сумніваємося в нашому хрещенні або хочемо, щоб нам підтвердили його дійсність. У нас все дійсне.

На завершенні розмови скажіть, чи просив у вас хтось з політичних лідерів благословення перед цими виборами? Хто саме?

Назвати, хто саме, не можу, але багато хто просив. Я благословляв тих, хто приходив, і пояснював, що ми можемо робити, а що ні. Ми не можемо вести за них агітацію, а молитись і підтримувати морально – можемо. Говорив про те, щоб вони не думали, що морально ми підтримуємо тільки їх, тільки вашу партію, ми підтримуємо й інші. Бо це залежить від людей, тому що люди до партій по-різному ставляться: одні підтримують, інші – ні. Ми не можемо людям сказати: голосуйте тільки за цю партію. Ми даємо можливість віруючим самим обирати і партії, і кандидатів по мажоритарним округам.

Розмову вели Микола Підвезяний та Катерина Пешко

Почався Різдвяний Піст: як правильно його провести?

 

 

Від 28 листопада до 6 січня включно триває Різдвяний піст або Пилипівка.
На питання, як правильно дотримуватися Різдвяного посту, відповідає Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет:

Від 28 листопада до 6 січня включно триватиме Різдвяний піст або Пилипівка. В цей час згідно традицій Православної Церкви та церковного Уставу християни обмежують себе в їжі, а також намагаються уникати в своєму житті того, що віддаляє людину від Бога, для того, щоб духовно приготуватися до зустрічі великого свята Різдва Христового.

Протягом посту християни не повинні вживати в їжу продукти тваринного походження - м’ясо, молоко, яйця та вироби, що їх містять. Різдвяний піст відноситься до не суворих постів, а тому за церковним Уставом під час нього може вживатися риба та олія. На час посту ті, хто перебувають у шлюбі, повинні утриматися від статевих відносин.

Є ряд обставин, які дозволяють людині послаблювати свій піст - хвороба, важка фізична праця, похилий вік, перебування в дорозі. В таких випадках суворість посту може бути послаблена - наприклад може вживатися молоко - але для цього необхідно звернутися за благословенням до священика, разом з яким визначити міру послаблення посту. Також від посту звільняються вагітні жінки, малі діти та ті, хто з вагомих причин не має можливості сам обирати, чим йому харчуватися - наприклад особи, які перебувають у відрядженні.

Протягом посту можна вживати продукти рослинного походження - картоплю та вироби з неї, різного роду супи та каші, консервовані та квашені овочі (помідори, огірки, капусту, тощо), консервовані салати. Не бажано вживати майонез, до складу якого входять яйця, але можна вживати різні види харчового маргарину (без домішок молокопродуктів). Загалом пісна їжа повинна бути простою та недорогою (наприклад, в наших умовах важко назвати пісними продуктами ананаси чи омарів), а її вживання помірним (бо об’їстися можна і печеною картоплею).

Якщо вас протягом посту запросили на відзначення дня народження або інше святкування, пов’язане зі святковим столом, і ви не можете відмовитися - по можливості попередьте господарів про те, що ви дотримуєтеся посту. Якщо цього не можна зробити - намагайтеся їсти тільки ті страви, які дозволені в піст, а якщо таких немає - то зовсім небагато тих, які стоять поруч з вами. Під час святкової трапези не потрібно без прохання інших самим розповідати про те, що ви постите, привертати увагу до цього, або дорікати іншим за недотримання церковних уставів.

В піст також не потрібно вживати алкогольні напої, особливо міцні - горілку, коньяк, тощо. Лише у суботу та неділю, а також на свята дозволяється випити трохи вина.

Дотримуючись посту, потрібно пам’ятати, що він відрізняється від звичайного голодування своєю духовною складовою. А тому той, хто постить, повинен більше уваги приділяти своєму духовному життю: молитися в храмі і вдома, читати Святе Письмо та християнську релігійну літературу, обмежити все те, що відволікає від спілкування з Богом - перегляд телепрограм, слухання радіо, відвідування розважальних заходів. Якщо хтось перебуває у сварці чи тримає на когось гнів - необхідно примиритися з цією особою, бо гріхи гордості, гніву, осуду, ненависті, злоби позбавляють того, хто постить, всіх плодів його праці.

Якщо є можливість, то бажано було б протягом посту щодня бувати у храмі, хоча б на короткий час - для того, щоб помолитися і попросити у Бога допомоги у проходженні цього духовного і тілесного подвигу. Необхідно також щонеділі бути зранку на Божественній літургії, а по можливості відвідувати і інші богослужіння, розклад яких ви можете довідатися в самому храмі. Православному християнину протягом посту також обов’язково потрібно прийняти таїнства Сповіді і Причастя.
Бажаю всім допомоги Божої у постуванні!

Церква.info

Святійший Патріарх Філарет: «Київський Патріархат є найпотужнішою церквою в Україні»

 

 

Візит Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату завжди є великою подією для української громади в Чикаго. І його візити ніколи не залишаються поза увагою тижневика «Час і Події». Наші автори – Лука Костелина, Віктор Рибаченко – неодноразово брали інтерв’ю в Патріарха. Я особисто не могла знехтувати нагодою – поспілкуватися з такою видатною людиною, лідером церкви, яка з кожним роком зміцнює свої позиції в Україні та за кордоном, де проживають українці. Ми зустрілися наприкінці насиченого робочого дня, і спілкування відбулося у дружній атмосфері. Цьому сприяло і те, що відбулося інтерв’ю в приємній компанії голови фундації ім. С. Петлюри – п. Миколи Кочерги, настоятеля Української Православної Катедри св. Андрія Первозванного у Блуміндейл – митр. прот. Віктора Полярного, голови парафії цієї церкви – п. Івана Яреська.

Ваша Святосте, вчора відбулися вибори в Україні та на закордонних дільницях. Це – непростий та тривожний час очікування для нас усіх. Тому виникає перше ж запитання: чому ви в такий час опинилася далеко за межами України?

Я кожного року приїжджаю для того, щоб здійснювати керівництво вікаріатом Української Православної Церкви в США після дня інтронізації. День інтронізації – 22 жовтня, після цього приїжджаю наприкінці жовтня – на початку листопада в США і відвідую або південь, або північ. Цього разу я відвідую Чикаго та штат Огайо. В Чикаго церква св. Софії відзначає 60-річчя свого існування. А в Огайо церква у місті North Royalton також відзначає своє 60-річчя. Я звершую Божественну Літургію разом з духовенством вікаріату і тут, в Чикаго, і в Огайо. Ми – духовенство – збираємося на зборах і обговорюємо проблеми, які існують у парафіях вікаріату і вирішуємо їх.

А які проблеми парафій найбільше турбують?

Дуже гострих проблем немає. Ми обговорюємо те, як живуть парафії, чи всі парафії мають священиків, чи здійснюються богослужіння. Я даю ті чи інші вказівки стосовно виконання їхніх обов’язків, їхнього пастирського служіння. Вони ставлять запитання, які стосуються того, як живе УПЦ (КП) в Україні, які там виникають проблеми, які взаємовідносини є з іншими церквами, які стосунки між Київським Патріархатом і владою, яке майбутнє чекає на Київський Патріархат.

Останнім часом духовенство в Україні почало займати досить активну позицію щодо різних соціальних та політичних питань, згадаймо звернення до Президента України щодо поправок до законодавства, зокрема, того, яке регулює питання релігійних організацій. Для порівняння, Російська Православна церква завжди була своєрідним прислуговувачем чинній владі. Церква в Україні (не тільки УПЦ КП) була швидше опозиційною щодо чинної влади, намагалася відстоювати свої права та інтереси своїх мирян. Яким ви бачите позицію церкви в майбутньому, і чи буде це залежати від того, хто опиниться при владі?

Справа в тому, що ми ніколи в опозиції до української влади не були і не будемо, тому що ми захищаємо інтереси української держави. Якщо влада – українська, то вона буде дбати про інтереси своєї держави, свого народу.

Про це можна тільки мріяти! А якщо не дбає, а навпаки – руйнує державу?!

Я особисто сказав теперішньому Президентові, як тільки його обрали: «Хто б не став Президентом України, йому краще бути Президентом незалежної держави, а не російським губернатором». Тому, хоче він чи не хоче, але мусить дбати про свою державу і незалежність як Президента.

У своїх інтерв’ю ви часто визначаєте основного ворога УПК КП – Росію. Хто є внутрішнім ворогом для вашої церкви?

Внутрішнім супротивником Київського Патріархату є політичні сили, які тяжіють до Росії. Хто конкретно? Це – комуністи, які хочуть, щоб Україна знову об’єдналася з Росією. Це – «регіонали», але не всі, до речі. Там теж розділяються на прихильників незалежної української держави і на прихильників об’єднання з Росією. Ми підтримуємо всі партії, які стоять на позиції державності. І не підтримуємо партії, які не підтримують української державності. Це – наша позиція.

Але чи є всередині церкви ті, хто руйнують вашу справу?

Всередині Київського Патріархату таких сил немає. Якби вони були, то мусили б вийти з Київського Патріархату, і вони виходять. Я маю на увазі деяких єпископів, які захотіли перейти в Московський Патріархат, і ми їх відпустили. Вони Київському Патріархатові не потрібні. На сьогодні Київський Патріархат – єдиний. Наше духовенство – однодумці, і в цьому наша сила. Якщо хтось відчуває, що він потрапив не в ту церкву, то він одразу відходить. І від того, що від нас відходять деякі архієреї, Київський Патріархат не тільки нічого не втрачає, але й міцніє, бо збираються однодумці. Тому Київський Патріархат є найпотужнішою церквою в Україні, бо його підтримує понад 15 мільйонів православних українців, Московський Патріархат – 9,5 мільйона. Хоча храмів і парафій у Московському Патріархаті – 11 тисяч, а в Київському – 4, 5 тисячі! Якщо взяти, для прикладу, Київ, то нашу церкву підтримує 49 відсотків населення, а Московський Патріархат – 8 відсотків.

Ваша Святосте, а така злагода всередині церкви існує завдяки авторитарному управлінню чи мудрому керівництву?

Не знаю, чи авторитарно я керую, чи ні (усміхається), але дисципліни вимагаю! Бо там, де нема дисципліни та порядку, там розлад, безвладдя. Тому церква не випадково має канони, закони, яких повинні дотримуватися всі – єпископи, священики і миряни. Так само, як кожна людина повинна керуватися Законом Божим, тоді буде блаженною і на землі, а не тільки на небі. Господь дасть силу все перемагати.

В одному інтерв’ю ви згадували про те, що Росія, бачачи, як зростає питома вага мусульман у суспільстві, розглядає можливість перенесення Московського Патріархату до Києва. Наскільки реально це?

В Росії існує велика загроза з боку мусульманства. В Москві – 31 відсоток населення – мусульмани. Православних – 49 відсотків, з них росіян – 34 відсотки, 15 – українці, білоруси, грузини. В Москві уряд дозволив побудувати найбільшу в Європі мечеть, і мусульмани вимагають, щоб у кожному районі Москви була побудована мечеть. Це свідчить про те, що Москва скоро не буде християнською столицею. Тому висловлюються побажання, що коли це станеться, то вони готові перенести столицю до Києва, але Україна повинна об’єднатися з Росією. Але ми – українці – не тільки віримо, а й переконані, що Україна ніколи не об’єднається з Росією. Є багато для цього, головне – це Боже благословення на те, щоб бути незалежною державою. А що від Бога – те міцне. Проти Бога ніхто виступати не може. Тому всі ці намагання Росії – приєднати Україну до себе – даремні. Росіяни не враховують, що період територіальних імперій вже минув, вороття до цих імперій не буде. Так само, як ми не можемо повернути феодальний лад, рабовласницький лад. Зараз імперії існують, але це, насамперед, фінансові, інформаційні імперії, транснаціональні корпорації, які переходять через кордони держав. І оця глобалізація, в яку ми вступаємо, виключає територіальні імперії. Тому Росія бореться за минуле, а в одну річку двічі не вступиш.

А яка роль церкви у такому глобалізованому світі?

Церква є духовною основою будь-якої держави. В християнських країнах – християнська церква, в мусульманських – іслам. Навіть у Радянському Союзі була своєрідна релігія – марксизм-ленінізм. Тому Росія бореться за Україну через церкву. Хоче спочатку підпорядкувати усю українську церкву Московському Патріархатові, а через це завершити політичне та економічне об’єднання. Це є політична боротьба з використанням церкви. Тому і Патріарх Кирил неодноразово приїжджав до України. А з чим приїжджав? З «Руськім міром» – духовне об’єднання Росії, України, Білорусі і чомусь Молдови. Чому Молдова? Бо там панує Московський Патріархат.

Патріарх Кирил приїздив до України два роки поспіль. Який результат? Україна не сприймає його! А українці – віряни Московського Патріархату – кажуть, що завжди вважали, що належать до української церкви, а виявилось – до російської церкви. А вони не хочуть належати до російської церкви.

Але навіть чинний Президент до «ручки» Кирила схиляється...

Схилявся! А зараз вже не схиляється. І тому в Москві, наскільки мені відомо, розчаровані результатами поїздки Кіріла в Україну, тим, що він не досяг своєї мети. Крім того, поїздки Патріарха Кирила до України наблизили ієрархію духовенства і віруючих до Київського Патріархату. Він досяг зворотного результату. У нас зараз стосунки між українськими церквами Київського Патріархату та Московського – покращилися! Вже нема такого протистояння!

Давайте про це поговоримо детальніше. На якій стадії є діалог зі Сабоданом та Мефодієм, і чи є ймовірним формування своєрідної коаліції церков, якщо неможливе створення єдиної Помісної Церкви?

Перед нами стоїть завдання – об’єднатися в одну церкву з Московським Патріархатом – в одну Помісну Православну Церкву. Якщо ми цього досягнемо, то автокефальна церква автоматично приєднається, вона не відіграє важливої ролі. Ми вже побачили, що ця церква, передусім, її ієрархія, перебуває під контролем Москви. Ми з ними діалогу вже не будемо вести. Ми тричі підходили до об’єднання, і в останній момент вони нам ставили такі умови, які для Київського Патріархату є неприпустимими.

А на яких умовах ви будете об’єднуватися зі митрополитом Володимиром (Сабоданом)?

У нас одна умова – одна церква, один Предстоятель.

Хто саме?

Не має значення, головне, що це буде Предстоятель Української Помісної Церкви, якого обере Собор. Тільки на Соборі може відбутися об’єднання двох церков, і буде обрано Предстоятеля, а Предстоятелем повинен бути Патріарх.

А коли це може відбутися?

Це залежить від Бога, а не від нас. Він створить умови, які приведуть нас до об’єднання, і ми не знаємо, що то будуть за умови. Керує Церквою не людина, а Бог. Навіть поїздка Кіріла до України мала мати погані наслідки, а сталося навпаки – послужила на користь об’єднання!

Чи вистачить правомочностей у митрополита Володимира – вийти з-під протекторату Москви і об’єднатися з вами?

Це залежить не від Москви. Я теж був у Московському Патріархаті. Більше того, був місцеблюстителем цієї церкви! Але ж вийшов! І вони вийдуть. Для цього потрібна лише воля. В єпископаті УПЦ МП вже формується таке прагнення, так що надія є.

Ваша Святосте, чи виховуєте учня, наступника, який би продовжував вашу справу?

Я не готую наступника. Я готую єпископат – вірний українському народові, українській церкві. А кого Бог обере з усіх нас – не буде мати особливого значення. Тому що це буде Єдина Помісна Церква з Предстоятелем УПЦ, якого обере Собор.

Насамкінець, Ваша Святосте, хотіли би почути від вас побажання нашим читачам.

Я хотів би і вам дати побажання – писати правду! Тому що там, де правда, там Бог, там його благословення, його допомога! А читачам бажаю – йти дорогою Правди і завжди пам’ятати – над усіма нами – Бог. Ми є вічними, бо народилися не для смерті, а для Вічного життя. І є Суд Божий, перед яким постануть всі – праведники і грішники, віруючі та невіруючі.

Час і Події




Создан 22 апр 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Виджеты на сайт
.