Храм відкритий щоденно з 9:00 до 18:00
За потреби звертайтесь за телефонами
або до чергової у Храмі.
E-Mail
E-Mail
Телефон0976304974 Отець Миколай
Телефон4-16-86 Отець Миколай

Ікона дня:

голосования

Ресурси

Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату Град Лева - офіційний веб-сайт Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП Хмельницька Єпархія

Лічильники

Яндекс.Метрика

Додаткова

інформація


Православне РАДІО

Той, що створив тебе без тебе, тебе без тебе не спасе. Св. Августин


       


Історія Святої Туринської Плащаниці


 Адмін 

 Протягом декількох століть у соборі італійського міста Турина зберігається велике полотно довжиною 4,3 м, шириною 1,1 м. На його жовтувато-білому фоні виступають розпливчасті плями коричневих тонів — здалеку в цих плямах вимальовуються нечіткі обриси постаті людини і чоловічого обличчя з бородою та довгим волоссям. Легенда свідчить, що це Плащаниця Самого Ісуса Христа. Історія Плащаниці складна і багата на події. Найважливіші з них для віруючих - поховання та Воскресіння Христа, а для всіх — її з'явлення безбожному світові напередодні XX ст.

<<Читати далі>>


Великий Понеділок


     Адмін

Страсною седмицею, або Страсним тижнем називається останній тиждень перед Великоднем, присвячений спогадам про останні дні земного життя Спасителя, про Його страждання, розп'яття, хресну смерть, поховання.

Цей тиждень особливо шанується Церквою. «Всі дні, - йдеться в Синаксарі, - перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці Свята і Велика седмиця (страсна), і більше самої Великої седмиці ця Велика і Свята субота. Називається ця седмиця великою не тому, що її дні або години більші (інших), але тому, що в цю седмицю здійснилися великі і надприродні чудеса і надзвичайні діла нашого Спасителя ... »

<<Читати далі>>

Вхід Господній в Єрусалим


     Адмін

Вербна неділя — велике християнське свято у неділю Вербного тижня, перед Великоднем.

Народні назви – Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя, Неділя ваїй).

Це велике свято у християнському році відноситься до числа дванадесятих. Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в’їжджав до Єрусалима на ослі, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя.

Євангелист Матей (Матвій) так описує Вхід Господній до Єрусалима:
<<Читати далі>>



Прес-конференція (ВІДЕО)


     Адмін


У Сімферополі відбирають приміщення кафедрального собору Кримської єпархії 

    

     Адмін

 Російський арбітражний суд Криму присудив вилучити з власності Кримської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату приміщення, які їй належать. Про це повідомив архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент.

На прес-конференції в Києві 28 січня 2016 року владика Климент пояснив, що йдеться про приміщення Кафедрального собору святих рівноапостольних князів Володимира і Ольги в центрі Сімферополя, повідомляє кореспондент Крим.Реалії.

«За рішенням суду я маю сплатити півмільйона рублів Міністерству майна і земельних відносин, протягом 10 днів звільнити приміщення і готуватись до того, що далі в мене заберуть це приміщення. Тому що саме на цих 112 квадратних метрах розміщені всі комунікації, вода, світло, тепло», – сказав владика.

<<Читати далі>>


Свято Водохреща (Богоявлення)


      Адмін

Свято Водохреща, що відзначається 19 січня, має й іншу назву —Богоявлення. Може виникнути закономірне запитання: чомуБогоявленням названий не день народження Ісуса Христа, а саме цей день. Відповідь проста: справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який він хрестився й освятив воду.

Святкувати Богоявлення християни почали ще з апостольських часів. Збереглося свідчення святителя Климента Олександрійського від II століття про нічне пильнування, яке вчиняється перед святом ВодохрещаГосподнього. Починаючи з III століття, Григорій Чудотворець, мученик Іполит і всі великі отці Церкви проводили в день свята особливі розмови з паствою, у яких роз’яснювали його зміст.

<<Читати далі>>


Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет про святкування Різдва Христового (ВІДЕО)


      Адмін


Різдвяне привітання Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (ВІДЕО)


      Адмін      


Рідво Господа нашого Ісуса Христа


      Адмін


 Сьогодні 7 січня в день Різдва Господа нашого Ісуса Христа у Свято-Троїцькому храмі відбулось святкове богослужіння. Десятки вірян з вірою та любов`ю принесли молитви новонародженому Ісусу Христу за свої сім`ї і нашу неньку Україну щоб маленький Ісусик послав мир та спокій на нашу землю. От. Миколай зачитав послання Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА, в якому Святійший Філарет зауважує, що нам усім не залежно від конфесії і віросповідання потрібно об`єднатися в ці не легкі для України дні і молити Бога щоб кровопролиття на нашій землі припинилося. 
От. Миколай привітав усіх з Різдвом Христовим та наголосив, що потрібно дякувати не лише тим, хто зараз в окопах але і тим, хто положили своє життя на вівтарь миру. 
Під святковий передзвін колядки люди з миром розійшлись по своїх домівках несучи благу звістку: "Христос Народився! Славімо Його!"



Традиції навечір’я Христового Різдва


      Адмін


 Історія святкування навечір’я перед празником Христового Різдва сягає перших віків християнства. Надвечірня празника Різдва має окрему богослужбу, що зветься Великі, або Царські часи, які уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, де в псалмах та читаннях пророків зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії. Зі святого Євангелія читають події, пов’язані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують воплочення Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під час відправи Царських часів святе Євангеліє лежить на тетраподі як символ Христа, що вже прийшов і голосить нам Божу науку. Походження назви Царські часи пояснюється тим, що колись у Візантії на цій відправі завжди були присутні цісарі зі своїм двором. При кінці служби в їхню честь співали окремо многолітню. День надвечір’я завершує Пилипівський піст перед Різдвом, тому цього дня є строгий піст.

<<Читати далі>>


Різдво Христове


      Адмін


Великий учитель і отець Церкви Іоанн Золотоустий називає Різдво Христове початком усіх свят. Оскільки не було б Різдва – не було б і Богоявлення, Хрещення в Йордані, не було б і Воскресіння Христового. Кожного року в ці різдвяні дні ми вітаємо один одного словами: «Христос народився! – Славімо Його». З найкращими побажаннями і щорічним посланням до своєї пастви звертається наш Предстоятель – Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.


Для кожного з нас є святою євангельська розповідь про народження в убогих яслах Богомладенця Ісуса. Православна Церква у своїх піснеспівах називає народженого Христа зіркою, що засяяла від Якова. Незвичайна зірка привела зі Сходу на поклоніння новонародженому Царю волхвів, яких ще називають мудрецями. Вони, впавши перед Ним, вклонились і піднесли Йому золото, ладан і смирну: золото – як Царю, ладан – як Богу, а смирну, пахуче миро, – як Людині смертній. І не тільки пастухи і волхви взнали і сповідали Христа Спасителя, але всяке творіння, за словом Церкви, принесло народженому Спасителю дар: ангели – спів, небеса – зірку, пастирі – чудо, волхви – дари, земля – вертеп, пустеля – ясла, люди – Матір Діву.


На згадку про Різдво Господа нашого Ісуса Христа встановлене Церквою свято. Початок його – ще з часів апостольських. Так, в апостольських постановах сказано про те, щоб християни берегли, дотримувались днів святкових і перш за все Різдва Христового. До нас дійшло багато свідчень того, як перші християни, гнані в Римській імперії, святкували день Різдва Христового.

<<Читати далі>>


Кого і з ким єднає УПЦ - Московський Патріархат в Україні?


      Адмін


архієпископ ЄВСТРАТІЙ,

речник Київської Патріархії


Кого і з ким єднає УПЦ - Московський Патріархат в Україні?

 За останні місяці стільки разів чув/читав аргумент, що нібито УПЦ МП – останнє, що єднає всю Україну, в т.ч. Крим і окуповані території Донбасу, що вже не можу не відреагувати.

Безпосереднім приводом стало інтерв'ю митрополита Онуфрія житомирському виданню, де буквально сказано наступне:

«Наша Церковь единственная Церковь, которая не разделила Украину. Мы ещё держим под своей властью Крым и под нашей властью Восток Украины, Донбасс. Эти все территории подчиняются нашей Церкви. Нас за это ещё и шельмуют. Я не понимаю людей! Если говорят, что мы сепаратисты, то кто же они тогда если они поделили Украину? Довели до такого состояния, что и Крым отпал и Восток дышит на ладан. А мы всё делаем чтобы сберечь целостность Украины.»

Далі не цитуватиму, бо про «цінності Донбасу» – це окрема тема…

1. І основне. Логіка м. Онуфрія або дуже наївна (у що важко повірити), або розрахована на наївних.

Немає в руках м. Онуфрія НІЯКОЇ влади, яка не дана йому від Московського Патріархату. І Крим та окуповані частини Донбасу не виокремлені зі структури УПЦ МП не тому, що сама ця Церква так ефективно підпорядковує собі зазначені території. Навпаки, на захоплених Росією землях України УПЦ МП діє відкрито і без перешкод лише і тільки в силу того, що вона – МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ, а не тому що вона - Українська.

<<Читати далі>>


Як прокремлівські джерела нагнітають інформаційну істерію щодо «захоплення Лаври»


       Адмін


архієпископ ЄВСТРАТІЙ,
речник Київської Патріархії


 У «зливного каналу» російських спецслужб Кирила Фролова (колишнього куратора укрїнського напрямку в так званому Інституті країн СНД К. Затуліна) – нове контрольоване вкидання провокаційної інформації. Сутність провокації в тому, що нібито я, архієпископ Євстратій, прямо зараз проводжу переговори з Ігорем Мазуром з УНА-УНСО щодо штурму Лаври.

Ось що пише Фролов:

«Внимание! Максимальный репост!!!

В период после Нового года и до Рождества Христова, раскольническая «Украинская православная церковь» («киевский патриархат») совместно с боевиками УНА-УНСО планирует рейдерский захват русской святыни — Киево-Печерской лавры, где покоятся Илья Муромец и Нестор Летописец.

Инициатор этого варварского мракобесия — пресс-секретарь УПЦ КП Евстратий. Прямо сейчас он ведёт переговоры Игорем Мазуром из УНА-УНСО, а также с другими радикальными нацистскими группировками с просьбой выделить 200 боевиков на захват Русской Святыни.

Главная цель рейдеров — провести Рождественское богослужение в Киево-Печерской лавре. С последующим переводом Лавры в собственность УПЦ КП.

Просьба ко всем — максимально распространить информацию, предав ей гласность.»

У відповідь на це дуже прошу розповсюдити інформацію з моїми поясненнями.

Я би не реагував на маячню Фролова (в його власному ФБ під оригіналом допису за добу зібрано аж 8 "лайків" та 2 коментарі), якби вона не вкладалася у загальну канву російської інформаційної та збройної агресії проти України. Бо відчуваю, що тема Лаври з кремлівського боку регулярно вкидається в інформаційний простір не просто так. Мета – використати справедливе обурення в Україні діями і позицією керівництва МП для провокування «погрому Лаври націоналістами». Щоби цим виправдовувати «священну війну» Кремля проти України.

<<Читати далі>>


Святитель Миколай Мирлікійський чудотворець

       

        Адмін

 9 грудня Свята Православна Церква згадує святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця. Сказання про життя особливо шанованих святих донесло до нас відомості про життя і працю цього угодника Божого.

    Майбутній святий народився у лікійському місті Патарі наприкінці ІІІ століття. Батьки його були багатими й благочестивими, і за порадою його дядька, єпископа Патарського, присвятили сина на служіння Господу. В молоді роки Миколай був рукоположений на пресвітера і все життя своє віддав на служіння Богові та людям. Коли батьки померли, він роздав усе своє багатство убогим, стражденним та нещасним. Пам’ятаючи заповідь Божу, святий праведник робив добро таємно, не чекаючи винагороди за численні благодіяння.9 грудня Свята Православна Церква згадує святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця. Сказання про життя особливо шанованих святих донесло до нас відомості про життя і працю цього угодника Божого...<<Читати далі>>


Святого великомученика і цілителя Пантелеймона


       Адмін


  9 серпня Православна Церква вшановує пам'ять великомученика і цілителя Пантелеймона (305).

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії в сім’ї багатого язичника Євсторгія і мав ім’я Пантолеоном. Але мати його Еввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак став навчатися мистецтву лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина. 

Здібності Пантолеона стали відомими імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.

Саме в той час в Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ, які врятувались після спалення 20000 християн в Никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, який проходив поруч їх пристановища. Одного разу пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав про християнську віру. Після цього Пантолеон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, якого вкусила гадюка і була ще поруч. Пантелемон став молитися Господу Ісусу Христу про воскрешення померлого і знищення ядовитої змії. Він твердо вирішив, що на випадок виконання його молитви стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка розлетілась на кусочки перед очима Пантолеона.

Після цього чуда Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон, що в перекладі означає всемилостивий. Розмовляючи з своїм батьком святий Пантелеймон підготував і його до прийняття святого хрещення. Коли батько Євсторгій побачив як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то не вагаючись хрестився разом з прозрілим. Незабаром батько Пантелеймона помер і цілитель присвятив все своє життя хворим і вбогим. Він безвідплатно лікував всіх, хто до нього звертався, зціляв їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував у в’язницях християн, якими були переповненні всі темниці, лікував їх від ран. Дуже швидко слух про милостивого лікаря ширився по всьому місту. Залишивши інших лікарів хворі стали звертатися тільки до нього.

Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Імператор Максиміан вмовляв святого спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Роздратований Максиміан стратив зціленного, який прославляв Христа, а святого Пантелеймона віддав на жорстокі муки. Господь являвся святому і зміцнював перед стражданнями. Великомученика Пантелеймона повісили на дереві і рвали залізними кігтями, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипуче олово, а потім у море з каменем на шиї. З усіх тортур великомученик виходив неушкодженим і з сміливістю викривав імператора. Одночасно перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ. Всі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя і їм були відсічені голови...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>


Святого Пророка Іллі

       

       Адмін


 2 серпня християни відзначають свято пророка Іллі. Він жив у ІХ столітті до народження Ісуса Христа. Ім’я Ілля означає «міць Господня», яке визначило все його життя.

“У тілі ангел, пророків основа, другий предтеча пришестя Христового – Ілля славний, з висоти зіслав Єлисеєві благодать недуги відганяти і прокажених очищати.Тому й на тих, що почитають його, зливає зціління. Пророче і провидче великих діл Бога нашого, Іллє великоіменитий, вістуванням твоїм Ти встановив водоточні облаки. Моли за нас єдиного Чоловіколюбця”


Святий пророк Ілля народився у м. Фесфії (Тесвії) Галаадській за 900 років до Різдва Христового. Ім’я, яке батьки дали синові (Ілля означає “мій Бог – Ягве”) визначило все його життя. З малих літ він присвятив себе Богові, поселився в пустелі й жив у молитві й суворому пості. О тій порі царем Ізраїлю був Ахав, який закликав людей поклонятися ідолам (Ваалові). Прихильницею ідолопоклонства була й цариця Єзавель. Серед тих ізраїльських сміливців, які виступали проти цього був Ілля. Він ревно молився, закликав людей покаятися і повірити в Єдиного Бога. Бачачи духовну загибель свого народу, Ілля переконував царя навернутися, пророкував нещастя для народу, якщо той не схаменеться. Коли цар не послухався слів пророка, настала трирічна засуха, що спричинила голод у країні. І лише за молитвами святого пророка Іллі на спраглу землю знову впав дощ.


Ілля зазнав чимало переслідувань від ідолопоклонників. Коли він збирався вмирати, то дізнався, що Бог живим забере його на небо. Так і сталося. Товариш Іллі та інші свідки бачили як з’явилася вогняна колісниця і ангели підняли Святого на небо. Саме так зображають Іллю іконописці – на вогненній колісниці, запряженій четвіркою крилатих коней, що возноситься в небеса.


Під час земного життя Ісуса Христа, пам’ятаючи про чудеса Іллі, іудеї сприймали сина Божого за пророка. А в час Преображення Господнього на горі Фавор Ілля разом з Мойсеєм розмовляли з Господом. В тропарі святасвятий Ілля трактується як “Ангел тілесний, твердиня пророків, другий предтеча Христового пришестя…”



Великий Понеділок


      Адмін


 Страсною седмицею, або Страсним тижнем називається останній тиждень перед Великоднем, присвячений спогадам про останні дні земного життя Спасителя, про Його страждання, розп'яття, хресну смерть, поховання.

Цей тиждень особливо шанується Церквою. «Всі дні, - йдеться в Синаксарі, - перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці Свята і Велика седмиця (страсна), і більше самої Великої седмиці ця Велика і Свята субота. Називається ця седмиця великою не тому, що її дні або години більші (інших), але тому, що в цю седмицю здійснилися великі і надприродні чудеса і надзвичайні діла нашого Спасителя ... »

За свідченням святителя Іоанна Золотоустого перші християни, палаючи бажанням невідступно бути з Господом в останні дні Його життя, у Страсну седмицю підсилювали моління і збільшували звичайні подвиги посту. Вони, наслідуючи Господа, Який одного разу зазнав з любові до занепалого людства безприкладні страждання, намагалися бути добрими і поблажливими до немочі братій своїх і більше творити справи милосердя, вважаючи непристойним вимовляти засудження в дні нашого виправдання кров'ю Непорочного Агнця, припиняли в ці дні всі тяжби, суди, спори, покарання і навіть звільняли на цей час від ланцюгів в'язнів в темницях, винних не в кримінальних злочинах.

Кожен день Страсного тижня - великий і святий, і в кожен з них у всіх церквах здійснюються особливі служби.

Богослужіння Страсної седмиці особливо величні, прикрашені мудро розташованими пророчими, апостольськими і євангельськими читаннями, піднесеними, натхненними співами і цілим рядом глибоко знаменних, благочестивих обрядів.

Все, що в Старому Завіті було тільки напередзображено або передбачено, а в Новому - зображено або сказано про останні дні і години земного життя Боголюдини, - все це Свята Церква зводить в один величний образ, який поступово і розкривається перед нами в Богослужіннях Страсного тижня.

Згадуючи в Богослужінні події останніх днів земного життя Спасителя, Свята Церква уважним оком любові і благоговіння стежить за кожним кроком, вслухується в кожне слово Христа Спасителя, Який прийшов на вільні страждання, поступово веде нас стопами Господа впродовж всього Його хресного шляху, від Віфанії до Лобного місця, від царського входу Його в Єрусалим і до останнього моменту Його викупних за людські гріхи страждань на хресті, і далі - до світлого торжества Христового Воскресіння.

Весь зміст служб направлено до того, щоб читанням і співами наблизити нас до Христа, зробити нас здатними духовно споглядати таїнство викуплення, до спогаду якого ми готуємося.

Перші три дні цієї седмиці присвячені посиленому приготуванню до страстей Христових.

Відповідно до того, що Ісус Христос перед стражданнями всі дні проводив в храмі, навчаючи народ, Свята Церква відрізняє ці дні особливо тривалим Богослужінням.

Намагаючись зібрати і зосередити увагу і думки віруючих взагалі на всій Євангельській історії втілення Богочоловіка і Його служінні роду людському, Свята Церква в перші три дні Страсної седмиці прочитує на часах все Четвероєвангеліє.

Бесіди Ісуса Христа після входу в Єрусалим, звернені то до учнів, то до книжників і фарисеїв, розвиваються і розкриваються у всіх співах перших трьох днів Страсної седмиці.

Так як у перші три дні Страсної седмиці здійснилися різні багатоозначаючі події, які мають найближче відношення до страстей Христових, то і ці події благоговійно згадуються Святою Церквою в ті самі дні, в які вони відбувалися.

Таким чином, Свята Церква в ці дні невідступно веде нас за Божественним Учителем, з Його учнями, то в храм, то до народу, то до митарів, то до фарисеїв і усюди освічує нас тими саме словами, які пропонував Сам Він слухачам Своїм в ці дні.

Підготовляючи віруючих до хресних страждань Спасителя, Свята Церква Богослужінню перших трьох днів Страсної седмиці додає характер печалі і скрухи про нашу гріховність.

Увечері середи закінчується великопосне Богослужіння, в церковних співах замовкають звуки плачу і нарікань грішної душі людської і наступають дні іншого плачу, що пронизує все Богослужіння, - плачу від споглядання страхітливих мук і хресних страждань Самого Сина Божого.

У той же час і інші почуття - невимовної радості за своє спасіння, безмежної вдячності Божественному Викупителю - переповнюють душу віруючого християнина.

Оплакуючи безвинно стражденного, поруганого і розп'ятого, проливаючи гіркі сльози під хрестом свого Спасителя, ми відчуваємо і невимовну радість від усвідомлення, що розп'ятий на хресті Спаситель співвоскресив з Собою і нас, що гинемо.

Беручи участь у Страсну седмицю на церковних службах, які представляють усі події останніх днів Спасителя які ніби відбуваються перед нами, ми проходимо в думках всю велично зворушливу і безмірно повчальну історію страждань Христових, думкою і серцем своїм «йдемо за Ним і спірозпинаємось Йому»

Свята Церква закликає нас у цей тиждень залишити все суєтне і мирське і піти за нашим Спасителем.

Отці Церкви так склали і розташували богослужіння Страсного тижня, що в них відбиваються всі страждання Христові.

Храм в ці дні поперемінно є то Сионською горницею і Гефсиманією, то Голгофою.

Богослужіння Страсної седмиці Свята Церква облаштувла особливою зовнішньою величчю, піднесеними, натхненними співами і цілим рядом глибоко знаменних обрядів, які відбуваються тільки в цю седмицю.

Тому, хто постійно перебуває в ці дні на богослужінні в храмі, той мабуть йде за Господом, Який йшов на страждання.

Понеділок, вівторок і середу Страсної седмиці присвячені спогаду останніх бесід Спасителя з учнями і народом. У кожен з цих трьох днів Євангеліє читається на всіх службах, прочитуються всі чотири Євангелія.

Але хто може, той неодмінно повинен сам читати ці місця з Євангелія вдома і для себе, і для інших. Вказівку, що саме треба читати, можна знайти в церковному календарі.

При слуханні в церкві, через велику кількість читаного, багато що може вислизати від уваги, а домашнє читання дозволяє слідувати за Господом всіма думками і почуттями.

При уважному читанні Євангелій страждання Христові, оживаючи, наповнюють душу нез'ясованим розчуленням ... Тому, читаючи Євангеліє, мимоволі переносишся в думці на місце подій, береш участь у тому що відбувається, йдеш за Спасителем і страждаєш з Ним.

Необхідний також побожний роздум про Його страждання. Без цього роздуму мало плодів принесе і присутність у храмі, і слухання, і читання Євангелія.

Але що значить - роздумувати про страждання Христа, і як розмірковувати?

Насамперед уявіть в своєму розумі страждання Спасителя якомога жвавіше, по можливості, в головних рисах, наприклад: як Він був зраджений, судимий і засуджений; як Він ніс хрест і був піднесений на хрест; як взивав до Отця в Гефсиманії і на Голгофі і віддав Йому дух Свій; як був знятий з хреста і похований ... Потім запитаєте самого себе, за що і для чого зазнав стільки страждань Той, Хто не мав ніякого гріха, і Який, як Син Божий, міг завжди перебувати в славі і блаженстві.

І ще запитайте себе: що вимагається від мене для того, щоб смерть Спасителя не залишалася для мене безплідною; що я повинен робити, щоб дійсно брати участь в спасінні, придбаному на Голгофі для усього світу?

Церква вчить, що для цього потрібно засвоєння розумом і серцем усього вчення Христового, виконання заповідей Господніх, покаяння і слідування за Христом в благому житті.

Після цього совість сама вже дасть відповідь, чи робите ви це ...

Таке міркування (а хто не здатний на нього?) на диво скоро наближає грішника до його Спасителя, тісно і назавжди союзом любові зв'язує з хрестом Його, сильно і жваво вводить в участь того, що відбувається на Голгофі.

Шлях Страсної седмиці - шлях посту, сповіді і причастя, інакше кажучи - говіння, для гідного причащання Святих Тайн в ці великі дні.

І як же не говіти в дні, коли візьметься жених душ (Мф. 9, 15), коли Він Сам зголоднів біля безплідної смоковниці, прагне на хресті? Де ще складати тягарі гріхів за допомогою сповіді, як не біля підніжжя хреста? У який час краще причащатися з Чаші життя як не в наступаючі дні, коли вона подається нам, можна сказати, з рук Самого Господа?

Воістину, хто, маючи можливість приступати в ці дні до Святої Трапези, ухиляється від неї, той ухиляється від Господа, біжить від свого Спасителя.

Шлях Страсної седмиці - в ім'я Його надавати допомогу бідним, хворим і стражденним. Шлях цей може здаватися віддаленим і непрямим, але насправді він надзвичайно близький, зручний і прямий.

Спаситель наш настільки велелюбний, що все, що робиться нами в ім'я Його для бідних, хворих, бездомних і стражденних Він засвоює особисто Собі Самому. На Страшному суді Своєму Він зажадає у нас особливо справ милосердя до ближніх і на них затвердить наше виправдання або осуд.

Пам'ятаючи це, ніколи не нехтуйте дорогоцінною можливістю полегшувати страждання Господа в Його меншій братії, а особливо скористайтеся нею в дні Страсної седмиці - одягнувши, наприклад, того що потребує, ви поступите як Йосиф, що дав плащаницю.

Ось головне і доступне кожному, з чим православний християнин у Страсну седмицю може слідувати за грядущим на страждання Господом.

velikij ponedilokПро Великий понеділок

В цей день Свята Церква своїми співами закликає зустріти «початки страстей Господніх» і піти за Господом на шляху до Єрусалиму.

Прийдешні невинні страждання Спасителя показані в старозавітному прообразі цнотливого Йосифа.

«Йосиф, - йдеться в Синаксарі, - є прообраз Христа, бо й Христос стає предметом заздрості для своїх одноплемінників-юдеїв, продається учнем за тридцять срібняків, покладається в похмурому і тісному рові-гробі і, повставши з нього, запановує над Єгиптом, тобто над всяким гріхом, і повністю перемагає його, володарює над усім світом, чоловіколюбно викупляє нас даруванням таємничої пшениці і живить небесним хлібом - Своєю Живоносною Плоттю ».

З подій Євангельських в цей день згадується висушення безплідної смоковниці.

christfigtreeСмоковниця зображує сонмище іудейське, у якому Ісус Христос не знайшов істинного плоду, а тільки лицемірну тінь закону, яку викрив і прокляв. Але ця смоковниця зображує також і всяку душу, що не приносить плоду покаяння, чому Свята Церква і взиває до нас: «Висохшої смоківниці за неплідність, заборони (прокляття) убоявшись, браття, плоди, гідні покаяння, принесемо Христу, що подає нам велику милість».

Ранкове Євангеліє навчає нас притчею про неправедних виноградарів, які вбили спочатку слуг господаря свого, надісланих за виноградом, а потім і самого сина свого господаря.

У цій притчі, яка зображує жорстокість юдеїв, які били пророків, а з пришестям на землю сина Божого, котра розіпнула і Його самого, не можна не бачити і страшного осуду християн, які порушують заповіді апостольські і святоотцівські і тим продовжують розпинати сина Божого своїми гріхами.

У євангельському читанні на літургії Свята Церква нагадує долю боговідступного іудейського народу і кончину світу так, як вони були напередзображені Ісусом Христом.

Зображенням великих і різноманітних бід і ознак руйнування Єрусалиму й кінця віку віруючі спонукаються серед бід до великодушності, неупередженості, терпіння, молитві і бдіння духовного і втішаються обітницею Спасителя про поширення Євангелія у всьому світі та припинення бід «ради обраних» (Мф. 24,14 -22).

Підготував протоієрей Миколай Капітула,
магістр богослів’я


Таїнство зцілення душі й тіла


      Адмін


 Таїнство зцілення душі й тіла — такими словами можна передати сутність цього таїнства, назва якого пішла від практики його звершення декількома священиками — “собором”.

Призначення таїнства Соборування — цілковите зцілення людини. У молитвах, що читаються при звершенні таїнства, неодноразово звертаються до Бога прохання про прощення гріхів страждучого та про його одужання. Саме тілесне зцілення у молитвах таїнства ставиться у залежність від зцілення душевного, для якого необхідне покаяння, тобто прощення гріхів, поєднане з твердою обіцянкою виправити своє життя відповідно до заповідей Божих.

Для звершення таїнства використовується єлей (олія, за можливістю — оливкова). Єлей — один з найдавніших релігійних символів. З сивої давнини це був не тільки їстивний продукт, але й лікувальний засіб, і рідина для світильників, і косметичний засіб. Достаток олії сприймався як ознака благословіння Божого. Єлеєм натирали тіло, змащували волосся. Єлеєм помазували на служіння священиків та царів.

Ще святі апостоли помазували єлеєм хворих, молячись про їхнє зцілення. Про це пише апостол Яків: Хворий якщо хто з вас, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазав єлеєм в ім’я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і підніме його Господь; і якщо він зробив гріхи, простяться йому (Якова 14:15). З цього тексту видно, що вже в апостольські часи була практика помазування хворих єлеєм, проте важливо зазначити, що зцілююча сила приписується не самій олії, а “молитві віри”. Наслідком цієї священодії, за словами апостола, є зцілення тіла й прощення гріхів.

Традиційно відправляють це таїнство декілька священиків, не обов’язково сім. Проте у виключних обставинах може відправити і один священик.


Чи прощаються при Соборуванні гріхи? Поза сумнівом, так, якщо людина внутрішньо кається в них, – адже саме з прохання про прощення гріхів починаються молитви про зцілення. Проте важливо пам’ятати, що для каяття у таких серйозних гріхах, які несумісні з перебуванням у Церкві (таких як вбивство, в т.ч. аборти, блуд та перелюб, в т.ч. життя у так званому “цивільному шлюбі” без реєстрації, та відпадіння від віри у різних формах, в т.ч. звернення до інших релігійних практик, до гадалок та “цілителів”, викликання духів, різні форми магії та окультизму, та інші тяжкі гріхи по відношенню до ближніх) — необхідне таїнство Покаяння, тобто сповідь. Сповідь та покаяння для людини, що вчинила тяжкі (“смертні”) гріхи, є власне таїнством повернення, знову приєднанням до Церкви. І зовсім невірним є уявлення про те, що нібито у Соборуванні прощаються виключно забуті гріхи. У молитвах таїнства ніде не йдеться спеціально про “забуті” гріхи, зажди мова йде про повне та цілковите прощення та зцілення.


Соборування не гарантує зцілення. Все залежить виключно від волі Божої, і ми не спроможні змусити Його зробити так, як вважаємо за потрібне. Як пише протопресвітер Олександр Шмеман, згадуючи про те, як під час Свого земного життя Ісус Христос спочатку прощав гріхи людям, яким потім дарував зцілення, “справжнє зцілення людини полягає не в відновленні — на якийсь термін! – її фізичного здоров’я, а у зміненні, справжньому перетворенні її сприйняття хвороби, страждань і власне смерті… Ціль таїнства у зміні самого розуміння, самого прийняття страждань і хвороби, у прийнятті їх як дару страждань Христових, які Він перетворив на перемогу”.


Над ким відправляється таїнство? З апостольського послання бачимо, що йдеться про таких хворих, які самі не можуть прийти до священика. Однак вже з давнини (з IV ст.) відома практика відправи Соборування не вдома у хворого, а у церкві. Пізніше на Заході Соборування стали розуміти як “останнє помазання”, відправляючи його виключно над тими, хто помирає. Для такого розуміння нема підстав, бо ціллю Соборування є зцілення людини, а не передсмертне напуття.

Досі серед православних богословів немає однозначної думки про те, чи можна відправляти Соборування над здоровими людьми. Практика звершення масових соборувань у Великий піст, а подекуди — і у інші пости, розповсюдилась в Українській Церкві тільки останні десятиріччя. Проте вже з Х століття відомі згадки про те, що помазування звершувалося не тільки над власне хворою людиною, життю якої загрожувала серйозна небезпека, але й усіх, хто перебував у її домі. У одному з грецьких рукописів ХІ століття йдеться про те, що разом із хворим помазання можуть прийняти не тільки його домочадці: єлеєм помазують навіть дім, кімнати, двері, стіни, тому що хвороба людини впливає на усіх і усе довкола.

Загальне Соборування відоме і у Грецькій Церкві, звідки воно прийшло на Русь. У XVII столітті цей чин відправлявся у Великий Четвер та Велику Суботу. При цьому і у Греції, і на Русі при загальному Соборуванні людей помазували не сім разів, як коли відправляють таїнство над хворим, а тільки один раз — наприкінці чину.

Останнім часом розповсюдилась практика частого соборування людей, які не мають очевидних хвороб. Робиться це на тій підставі, що усі ми “хворі гріхом”. Це дійсно так, але грішні люди мають перш за все прагнути покаяння та виправлення життя, а не соборування. Потрібна серйозна внутрішня робота.

Підсумовуючи сказане, спробуємо надати декілька практичних рекомендацій для парафіян.

  • Безумовно бажано соборувати людей, які страждають на серйозні хвороби. Думка про те, нібито впродовж однієї хвороби можна соборуватися тільки один раз, не має серйозних підстав.

  • Здорові люди під час Великого посту можуть, але не обов’язково, приймати таїнство Соборування. При цьому соборуватися декілька разів впродовж року не треба, якщо, звісно, людина не захворіла.

  • Соборувати дітей до 7 років можна, якщо вони хворі, в індивідуальному порядку. Нема потреби приводити дітей на загальне Соборування.

  • Соборування не замінює сповідь і Причастя. Щоб покаятися у серйозних гріхах, починати треба не з Соборування, а з покаяння перед Богом та сповіді священику.


Експерти попереджають, що наступними на передачу Росії можуть бути єпархії на Донбасі.


У редакції програми ТСН.Тиждень опинилися документи, які свідчать про те, що найвищі керівники Української православної церкви Московського патріархату юридично визнали Крим частиною Росії, передавши усе майно двох кримських єпархій на баланс Російської церкви. Народні депутати вже приготували колективне звернення до керівництва держави і правоохоронних органів з цього приводу. Читайте також: Скромне життя митрополита Онуфрія: бюджетний джип, охоронці-студенти та маленька келія в резиденції Ось уже рік Українська православна церква Московського патріархату не може визначитися, з ким вона - з Україною чи з російським начальством - патріархом Кирилом. Під час війни на Сході ми ні разу не почули від нового предстоятеля УПЦ МП Онуфрія слів підтримки українскої армії, ні разу не почули слів про Росію, як країну-агресора. "Я не політик, я на це питання не можу вам відповісти", - виправдовується предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій. При цьому священники Української православної церкви Московського патріархату не гребували допомогати терористам на Сході. Російська православна церква, по суті, благословила війну на Донбасі, а її адепти давно вбивають українців під знаменами РПА - російської православної армії. Найвищі керівники УПЦ МП юридично визнали Крим частиною Росії   А трохи раніше Росія анексувала Крим. І на півострові лишилися майно і прихожани трьох єпархій Української церкви. Між УПЦ і РПЦ велика різниця, спільним є лише духовний центр - Московський патріархат. Юридично, економічно і організаційно - це дві абсолютно самостійні церки. Принаймні так здавалося усім, окрім керівництва Української православної церкви Московського патріархату предстоятеля Онуфрія та керуючого справами Антонія. Обидва після смерті митрополита Володимира ведуть проросійську політику. Та ніхто не очікував, що вони несподівано віддадуть частину прав та майно двох єпархій УПЦ МП у Криму Російській церкві.  "Почався процес тихої передачі юридично кримських єпархій в лоно Російської церкви. Ми довго не могли повірити, що таке могло статися, аж поки не побачили скандальне рішення священного синоду Української православної церкви. Ще влітку і наприкінці 2014-го єпископи УПЦ МП фактично і юридично визнали Крим російським", - говорить провідний науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії Олександр Саган. Так, у червні, а потім у грудні 2014 року синод прийняв зміни до статутів двох із трьох кримських єпархій. "Юридично і де-факто, судячи з тих змін, які внесені до статуту, і власне, там прямо написано, що розміщеним центром Сімферопольскої і Кримської єпархій є Республіка Крим, яка є суб'єктом Російської Федерації. Тим самим фактично визнана анексія Криму Російською Федерацією, що, на мій погляд, є державною зрадою. Фактично відбулася завуальована передача цих двох єпархій Російській церкві", - уточняє Саган. Читайте також: На вибори нового митрополита УПЦ МП витратили 8 мільйонів доларів - джерела Нові статуси вже зареєстровані в Федеральній податковій службі Росії. І найгловніше - згідно зі статутом, усе майно, що належить єпархіям і її канонічним підрозділам, є майном Російської православної церкви. Тобто, за рішенням синоду УПЦ МП на чолі з митрополитом Київським Онуфрієм, який на виборах предстоятеля був фаворитом Кирила, усе майно Феодосійської і Сімферопольскої єпархій оголошено власністю Російської церкви. "Така передача повинна бути узгоджена церквою із державою, оскільки держава свого часу надавала дуже багато земельних ділянок у безоплатне користування для церковних парафій і монастирів", - наголошує Саган. Тож, члени синоду і керівництво УПЦ МП стали фактично співучасниками незаконного захоплення державного майна на території Криму Росією. Окрім цього, члени синоду наділили величезними повноваженнями патріарха Кирила в управлінні кримськими єпархіями. Наприклад, усі примірники бланків, штампів та печаток затверджує не тільки митрополит Київський, а й особисто патріарх Кирило. Останній має право вето на рівні зі священним синодом Української церкви. Призначати керуючих кримськими єпархіями можна тільки з письмового благословення Кирила. І найцікавіше - усі фінанси кримські єпархії УПЦ МП відтепер перераховуватимуть Москві. За такі дії керівництва Української православної церкви МП, каже юрист, настає кримінальна відповідальність. І не інакше, як зрадою державі, це не назвеш. "За такі дії Кримінальним кодексом України передбачено як мінімум дві статті - це 111-та (державна зрада) і стаття 191-ша (незаконне заволодіння майном, використовуючи своє службове становище). Санкція статей передбачає до 15 років ув'язнення. Так, ці особи, які брали участь в отаких незаконних діяннях, можуть бути заґратованими", - уточняє юрист Іван Боднарук. Управляючий справами УПЦ МП Владика Антоній - де-юре є другою людиною в церкві, а де-факто Московский патріарх Кирило впливає на всі процеси в Українській церкві не через предстоятеля Онуфрія, а саме через митрополита Антонія. Напевно, Антоній знав, коли пропонував членам синоду підписувати змінені статути, що там. За даними ТСН, саме керуючий справами УПЦ МП Антоній, який дуже наближений до патріарха Кирила, із благословіння останнього провернув авантюру з перереєстрацією статутів і фактичною передачею кримських єпархій Росії. Саме Антоній переконав предстоятеля церкви Онуфрія зрадити свою державу. Читайте також: Путін побажав Онуфрію успіхів у служінні "на благо повноти РПЦ" "Основні виконавці митрополит Антоній і Онуфрій були в курсі цих усіх справ. Онуфрій і Антоній на сьогодні не є самостійними гравцями у цьому питанні. Держава Україна повинна зробити висновки з цього скандалу, яка склалася в Криму, тому що наступними будуть Донецька і Луганська області - завтра подібні речі відбуватимуться і там", - переконаний провідний науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії Олександр Саган. Зараз керівництво держави має звернути увагу на несамостійність Антонія та Онуфрія в керівництві Української православної церкви. Усі забаганки патріарха Кирила останні виконують усупереч інтересам держави. І не хочеться, щоб завтра або післязавтра ми знов лише констатували чергову зраду мільйонів вірників і України. Тим часом бойовики на Луганщині  розтрощили вісім православних церков. Про це повідомив голова Луганської облдержадміністрації Геннадій Москаль. Це, за його словами, наочне підтвердження того, за який "православный мир" воюють росіяни та їхні найманці на Донбасі.

Кореспондент ТСН Сергій Гальченко 


Госизмена: руководство УПЦ МП передало России все церковное имущество в Крыму


       Адмін


УПЦ МП юридически признала Крым частью России и передала ей две епархии. Эксперты предупреждают, что следующими на передачу России могут быть епархии в Донбассе.

Об этом говорится в сюжете итоговой программы ТСН.Тиждень.

УПЦ МП под руководством митрополита Онуфрия (на фото) передала две крымские епархии России. В редакции программы ТСН.Тиждень оказались документы, которые свидетельствуют о том, что высшие руководители Украинской православной церкви Московского патриархата юридически признали Крым частью России, передав все имущество двух крымских епархий на баланс Русской церкви.

Народные депутаты уже подготовили коллективное обращение к руководству государства и правоохранительным органам по этому поводу.

Вот уже год Украинская православная церковь Московского патриархата не может определиться, с кем она — с Украиной или с российским начальством — патриархом Кириллом. Во время войны на Востоке мы ни разу не услышали от нового предстоятеля УПЦ МП Онуфрия слов поддержки украинской армии, ни разу не услышали слов о России, как стране-агрессоре.

При этом священники Украинской православной церкви Московского патриархата не гнушались помогать террористам на Востоке. Русская православная церковь, по сути, благословила войну на Донбассе, а ее адепты давно убивают украинцев под знаменами РПА — русской православной армии.

Предстоятель Онуфрий и управляющий делами Антоний после смерти митрополита Владимира ведут пророссийскую политику. Никто не ожидал, что они неожиданно отдадут часть прав и имущество двух епархий УПЦ МП в Крыму Русской церкви.

«Начался процесс тихой передачи юридически крымских епархий в лоно Русской церкви. Мы долго не могли поверить, что такое могло произойти, пока не увидели скандальное решение священного синода Украинской православной церкви. Еще летом и в конце 2014-го епископы УПЦ МП фактически и юридически признали Крым российским», — говорит ведущий научный сотрудник отделения религиоведения Института философии Александр Саган. Так, в июне, а затем в декабре 2014 года синод принял изменения в уставы двух из трех крымских епархий. «Юридически и де-факто, судя по тем изменениям, которые внесены в устав, и собственно, там прямо написано, что центром Симферопольской и Крымской епархий является Республика Крым, которая является субъектом Российской Федерации. Тем самым фактически признана аннексия Крыма Российской Федерацией, что, на мой взгляд, является государственной изменой. Фактически произошла завуалированная передача этих двух епархий Русской церкви», — уточняет Саган.

Новые статусы уже зарегистрированы в Федеральной налоговой службе России. И самое главное — согласно уставу, все имущество, принадлежащее епархиям и ее каноническим подразделениям, является имуществом Русской православной церкви. То есть, по решению синода УПЦ МП во главе с митрополитом Киевским Онуфрием, который на выборах предстоятеля был фаворитом Кирилла, все имущество Феодосийской и Симферопольской епархий объявлено собственностью Российской церкви.

«Такая передача должна быть согласована с церковью государством, поскольку государство в свое время предоставляло очень много земельных участков в безвозмездное пользование для церковных приходов и монастырей», — отмечает Саган. Так, члены синода и руководство УПЦ МП стали фактически соучастниками незаконного захвата государственного имущества на территории Крыма Россией. Кроме этого, члены синода наделили огромными полномочиями патриарха Кирилла в управлении крымскими епархиями. Например, все экземпляры бланков, штампов и печатей утверждает не только митрополит Киевский, но и лично патриарх Кирилл. Последний имеет право вето на уровне со священным синодом Украинской церкви. Назначать управляющих крымскими епархиями можно только с письменного благословения Кирилла. И самое интересное — все финансы крымские епархии УПЦ МП отныне будут перечислять Москве. За такие действия руководства Украинской православной церкви МП, говорит юрист, наступает уголовная ответственность. И не иначе, как изменой государству, это не назовешь.

«За такие действия Уголовным кодексом Украины предусмотрено как минимум две статьи — это 111-я (государственная измена) и статья 191-я (незаконное завладение имуществом, используя свое служебное положение). Санкция статей предусматривает до 15 лет заключения. Да, эти лица, которые принимали участие в таких незаконных действиях, могут быть посажены в тюрьму», — уточняет юрист Иван Боднарук. Управляющий делами УПЦ МП Владыка Антоний — де-юре есть вторым человеком в церкви, а де-факто Московский патриарх Кирилл влияет на все процессы в Украинской церкви не через предстоятеля Онуфрия, а именно через митрополита Антония. Наверное, Антоний знал, когда предлагал членам синода подписывать измененные уставы, что там.

По данным ТСН, именно управляющий делами УПЦ МП Антоний, который очень приближен к патриарху Кириллу, с благословения последнего провернул авантюру с перереестрацией уставов и фактической передачей крымских епархий России. Именно Антоний убедил предстоятеля церкви Онуфрия предать свое государство.


«Аргумент»


Стрітення Господа нашого Ісуса Христа

                                     Адмін


 Різдвяне коло свят завершується празником Господнього Стрітення, який  святкуємо 2 лютого, на сороковий день після Христового Різдва. Цей  празник своїм змістом тісно пов'язаний з Христовим Різдвом, бо як у  Різдві, так і тут Христос при своїм пожертвуванні у святині об'являє нам  Свою божественність. Від зустрічі Божої Дитини і Його Пресвятої Матері з  праведним Симеоном і сам празник у Східній Церкві називається  Стрітення. Візьмемо до уваги три питання: основу празника, його  встановлення та дух богослуження.

Празник Стрітення засновується на події з життя нашого Спасителя, яку  записав святий євангелист Лука (2, 22-40). Закон Мойсея приписував, щоб  кожна жінка після народження дитини 40 днів не сміла входити до храму,  бо в той час вона вважалася нечистою. Ці 40 днів називалися днями  очищення. Після закінчення цих днів мати новонародженої дитини приходила  до храму і приносила жертву очищення. Багатша жінка жертвувала  однолітнє ягня на всепалення та молодого голуба або горлицю, а вбога  повинна була принести пару голубів або пару горлиць. Пречиста Діва  Марія, як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо  освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: "Утробу Дівичу  освятив Ти різдвом Твоїм". Та все-таки вона в покорі виконує припис  закону і приносить у жертву дві горлиці...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>



14 січня - день пам'яті святителя Василія Великого


Адмін


 14 січня, на початку нового року по старому стилю, наша Церква святкує день пам'яті одного з найвизначніших Отців Церкви, учителів віри й монаших законодавців, святого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської в Малій Азії (329-379). Великий вчитель богослов, Великий вчений, Великий архипастир Церкви, Великий бесідник, Великий аскет, Великий законодавець монашого життя...Це все про нього, але в цьому нема нічого дивного, тому що цей титул дали святому ще його сучасники, таким іменем вшанувала святого Церква...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>



Святі отці і вчителі Церкви про Різдво Христове


 Святий Григорій чудотворець, єпископ Неокесарійський: У цей великий день ми бачимо великі знамення: царі, знявши корони, поклоняються з віншуваннями Царю, Який з неба зійшов і Який від праведних царів (за плотю) походить і зробився немовлям, Який найвеличніші тайни знає і в материнських обіймах зігрівається. Той, Хто залишив ангелів, архангелів, престоли, господства, сили, невсипущих і вогненосних всіх духів, один, йдучи новим шляхом, виходить із непорушної сім’ям дівственної утроби. Творець всіх йде просвітити світ і не залишає сиротами ангелів, являється і людям, які створені Богом. Царя Небесного славою і честю оточують царі. Вождю воїнів моління і хваління приносять воїни, жінки вшановують у страсі Сина жінки, бо він зробився радістю жінок; діви прославляють Діву, через Яку дівство прийняло благословення, і дивуючись запитують Марію: «Звідки в Тебе молоко, яке саме собою багато виливається; яким дивом із дівственних багатих потоків ти годуєш Немовля?».


    Євсевій, єпископ Олександрійський: Чому Господь став людиною і переміг диявола? Послухай. Так, як диявол в раю лукавими словами спокусив Адама через жінку, то для того й Господь вселився і воплотився в Діві і пройшов, як захотів, щоб перш за все звільнити Єву від прокляття і визволити весь жіночий рід від переступу: бо якби Він не народився від Діви, то не був би вшанований рід жінок. З того часу, як народився від Діви Ісус Христос – нев’януча троянда, дівство прийняло благословення… А ось – і ще одна причина. Якби Господь не воплотився від Діви і не заховав Божества плотю, то вселенна не встояла б в спогляданні сяйва Божества. Рівно ж, якби Він не втілився, то яким чином доторкнулися б до Нього і принесли Йому дари волхви? Якби Він не прийняв плоті, то як блудниця насмілилася б цілувати ноги Того, Кого не вміщають небеса? Або, як Закхей міг би прийняти Його в дім, приборкати пристрасть лихварства і показати грішникам, в чому полягає надія спасіння? Тому то і Господь втілився і прикликав спершу волхвів, потім митарів, потім блудниць, дарував їм відпущення грхів, скасував закон і визволив все творіння!<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>


Святий Миколай-Чудотворець, архієпископ Мирлікійський


      Адмін


19 грудня Свята Православна Церква згадує святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця. Сказання про життя особливо шанованих святих донесло до нас відомості про життя і працю цього угодника Божого.

    Майбутній святий народився у лікійському місті Патарі наприкінці ІІІ століття. Батьки його були багатими й благочестивими, і за порадою його дядька, єпископа Патарського, присвятили сина на служіння Господу. В молоді роки Миколай був рукоположений на пресвітера і все життя своє віддав на служіння Богові та людям. Коли батьки померли, він роздав усе своє багатство убогим, стражденним та нещасним. Пам’ятаючи заповідь Божу, святий праведник робив добро таємно, не чекаючи винагороди за численні благодіяння.


    Життя майбутнього святителя було сповнене чудесних подій. Так, під час подорожі до гробу Господнього, Миколай заспокоїв бурю на морі і воскресив одного матроса, який впав з корабельної щогли й розбився на смерть. Повернувшись з Єрусалима, він мав бажання віддалитися від світу та цілковито присвятити своє життя Богові, але під час молитви почув Голос, який сказав йому: «Миколаю! Це не та нива, на якій принесеш ти очікуваний Мною плід. Зверни життя своє до людей, щоб прославилося в тобі Ім’я Моє...» Почувши ці слова, угодник зрозумів, що йому призначене Господом не чернече життя і, полишивши думки про усамітнення, вирушив у Мири, головне місто Лікії, не знаючи, що чекає там на нього...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>



Звернення ченця Почаївської Лаври отця Венедикта до російських патріотів


  


 “Предлагаем видеозапись обращения монаха Свято-Успенской Почаевской Лавры отца Венедикта к русским патриотам”- з 26 березня цього року пропонують у мережі Ютуб запроданці ознайомитись зі зверненням духовної особи захопити Західну Україну.

Чи не пора сучасній владі показати свою сутність? Свободівська влада за 4 роки керівництва Тернопільською облрадою, майже рік керівництва губернатора Олега Сиротюка так і не спромоглися нічого змінити. Скільки на Тернопільщині буде діяти 5 колона?


Пронизлива сповідь дівчини з руху "За Єдину Помісну Церкву"   


       Адмін


Размышления о молитве с «раскольниками»

Вчера ходила на молебен к памятнику жертвам Голодомора, молилась с «раскольниками» и было так хорошо молиться с ними вместе, и «Христос был посреди нас».

Я поняла, что люблю их как братьев и хочу дальше молиться с ним и за них. Потому что любовь выше закона и выше канона.
Я поняла это еще на Майдане, когда мы вместе молились там ночью во время штурма. Я думаю, что эта совместная молитва принесла нам победу.

Какая это бесовская гордыня считать что другая православная церковь -безблагодатна!

И какой это изощренный садизм говорить верующему человеку, что он не спасется (потому что раскольник), если для него весь смысл его христианской жизни — это спасение в Боге!

Мы верующие Московского Патриархата виноваты в этом грехе против наших ближних. Мы отвергали их как раскольников. Если бы мы делали это из любви, чтобы вернуть их через покаяние, как делали древние христиане по отношению к согрешившим, не было бы греха. Но кто может, положа руку на сердце, сказать, что то, что мы отвергали их, было сделано по христианской любви? Никто. 
Было в этом что-то очень недоброе, злое, жестокое.

Разве христиане так поступают?

Я сама грешна в этом. Всегда, с самого детства мыслила критически, но в том случае когда дело касалось Веры, Церкви и Спасения, критическое мышление отключалось и я, как и многие другие, доверяла тому, что слышала в церкви, тому что читала в книгах, напечатанных в Москве.

А ведь верующие Киевского Патриархата никогда с нами так не поступали, они несмотря на наше презрение к ним, всегда стремились к объединению. В их церквях не запрещали поминать нас. Они только укоряли нас за недостаток патриотизма, что было вполне справедливо. Они даже ездили в паломничества по святым местам в Россию, скрывая, что они - Киевский Патриархат.
И в чем, они собственно виноваты? В том, что в своем Украинском государстве они хотят молиться в Украинской церкви? Это такой «страшный грех»? Есть даже Американская Православная церковь, не говоря уже о Болгарской, Сербской, Польской и т. д.
Сколько грязи было вылито на Патриарха Филарета! И за что: за то, в чем грешны многие архиереи в РПЦ и УПЦМП. И это еще не самые большие грехи людей в его сане, как я поняла позже. Я не оправдываю никакие грехи. И вообще не об этом речь. Речь о том, что несправедливо показывать пальцем на согрешившего человека если сам виновен в подобном.

Святейший Филарет тоже кротко, по-христиански, сносил все эти поношения и всегда стремился к объединению.

Лет пять назад один очень толковый и образованный священник УПЦМП сказал мне: ты увидишь, придет время и Филарет станет Героем Украины. Мне кажется это время уже настало. После Майдана он им стал. Снимаю шляпу перед Патриархом Филаретом.
Все эти вещи понемногу стали доходить до меня, уже через много лет после моего воцерковления, И, как это ни странно звучит, во время моей учебы в одной из духовных школ при Московской Духовной Академии.

Духовная школа - не Бог весть какое богословское образование, но базовые дисциплины мы изучали.

Прослушав курс Истории Церкви, Катехизиса, Основного и нравственного Богословия и пр. я поняла, что раскол — это не ересь, которая опасна для Православной Веры. Это можно сказать, просто административное правонарушение. Поэтому все расколы в истории Православной Церкви врачевались сравнительно легко.

Почему же наш раскол, имеющий под собой такое серьезное основание как утверждение государственности, не может быть уврачеван путем предоставления автокефалии Украинской Церкви, и это длится уже столько лет?

Потому что Москве не нужна ни Украинская Автокефальная церковь, ни украинская государственность. Именно там создавался этот раскол, там он подогревается и углубляется сейчас. Именно там рождались эти безумные идеи перекрещивать младенцев, крещенных в Киевском Патриархате, хотя любой христианин (не священник) может при необходимости совершить обряд крещения и он будет действительным. Действительным признается крещение даже некоторых протестантских церквей.

Там, в Москве возникла идея «уврачевания» раскола через покаяние Киевского Патриархата потому, что они знают, что на это Киевский Патриархат никогда не согласится, а значит и объединения не будет.

Самым циничным из того, что я слышала про Украинский церковный раскол в Московской Богословской Академии, было сравнение его с разделением Иудейского и Израильского царств в Истории Ветхого Завета. Когда после смерти Соломона произошло это разделение, храм Соломона, в котором единственно можно было приносить жертвы Единому Богу, остался на территории Иудейского царства и верующие из Израильского царства ходили на поклонение туда. Израильскому царю это не нравилось и он создал им идолов — золотых тельцов и убедил не ходить в Иудею, а молиться идолам. Так израильский народ предал Единого Бога и стал нечестивым.

Кто не понял, Храм Соломона - это Московская Патриархия, я УПЦКП — идолы.

И это на полном серьезе говорил профессор Московской Духовной Академии.

Вот так, даже вполне вменяемые, образованные и духовные россияне впадают в неадекват, когда речь идет об украинской идентичности.

На Пасхальной службе, когда читают Евангелие от Иоанна на разных языках в МДА никогда не читали его на украинском, хотя читали на английском, немецком, польском, сербском и пр. Почему, ведь там училось очень много студентов с Украины?
Потому что русских раздражает все украинское. Они менялись в лице когда узнавали, что я не считаю себя русской и вижу различия между нашими двумя народами. Им больно слышать об этих различиях.

Их отношение к Украине похоже на страстную, безумную любовь мужа к жене, основаннную на его себялюбии. Он готов избить, искалечить, изуродовать и даже убить любимую в пьяном угаре за то что она в чем-то с ним не согласна. Она его собственность и должна ему подчиняться. Это — любовь по-русски, где до ненависти только один шаг. В таких случаях, кстати, даже церковь разрешает развод ради сохранения жизни.

Если бы Патриарха Кирилла хоть сколько-нибудь беспокоила судьба его украинской паствы, он бы сказал: дети мои, если у вас разногласия из-за меня, я уйду, живите между собой в мире, по христиански, и отпустил бы с Богом УПЦМП, чтобы она объединилась с УПЦ КП.

Но этого никогда не случится, потому что мотивация его поступков ни как не связана с пастырским долгом и христианскими ценностями.

Именно там в Московской Духовной Академии я поняла что никакой законной автокефалии от Москвы Украинская церковь никогда не получит. Но была еще надежда на Киевскую Митрополию. После смерти Блаженнейшего Владимира и эта надежда угасла навсегда.

И того больше 20 лет не выполненных обещаний, бесплодных надежд и ожиданий, безстыдных манипуляций сознанием наивных верующих людей, приходящих в храм, как в Дом Божий и верящим каждому слову священника.

Майдан расставил все на свои места. И теперь ясно всем, что создание Украинской Поместной церкви возможно только с низов.
И если по словам Митрополита Луганского и Алчевского Митрофана главная разница между расколом и непризнанной автокефалией состоит в количестве верующих желающих отсоединения, то в наших силах создать непризнанную автокефалию на базе УПЦКП путем присоединения к ней критического большинства православных верующих в Украине, а там и до признания недалеко.
Дорогие наши братья из УПЦКП, Вы были правы, когда создали национальную церковь, которая год назад стала нашей духовной опорой на Майдане и остается ею сейчас во время войны. Спасибо Вам за это, за ваше мужество и стойкость. Вы оказались лучшими христианами, чем мы в своей канонической гордыне. Простите нас, молитесь за нас. Мы уже идем к вам. 20 приходов — это только начало. Мы долго запрягаем, но быстро будем ехать. Мы просто не хотим приходить в одиночку. Хотим присоединяться к вам целыми приходами и епархиями, а для этого нужно время.

Когда я стою на службе в своем храме и слушаю как поминают «Великого Господина и отца нашего Кирилла — Патриарха Московского и всея Руси», я чувствую себя великомученицей, страдающей за Христа. В эти моменты я переношусь мысленно во Владимирский собор и по хорошему завидую тем, кто там молится, пребывая в мире и гармонии с собой, с Богом, Церковью, церковным чиноначалием и своими ближними.

Придет время и я тоже буду молиться вместе с ними и никто никогда больше не скажет мне, что «моим отцом и великим Господином» является человек запятнанный кровью моего народа.



Треба всюди приятелів мати?                                                        


 Велике обурення та здивування викликала в українському суспільстві інформація про надання колишнім митрополитом Луганським Іоаникієм (Кобзєвим), що нині перебуває на спокої, «благословення» самопроголошеному лідеру терористичної організації «Луганська народна республіка» Плотніцькому. Під час церемонії «інаугурації» Плотніцького в якості «глави ЛНР» митрополит Іоаникій та протоієрей Богдан Федьків з Миколо-Преображенського собору урочисто вітали його, митрополит вручив йому ікону, надав благословення і поцілував лідера терористів.


alt


Приблизно за тиждень перед цим, 1 листопада 2014 р., під час параду військ терористів на центральній площі Луганська клірик Свято-Казанського храму Московського Патріархату протоієрей Георгій освятив прапор терористів та надав їм благословення.


alt


Днями також стало відомо про нагородження главою УПЦ МП митрополитом Онуфрієм орденами УПЦ Московського Патріархату на честь преподобного Нестора Літописця низки відвертих українофобів. Нагороди отримали головний редактор рупору російської церковної пропаганди – московського порталу «Інтерфакс-Релігія» Валентина Трубєцкая, намісник московського Срєтєнського на Лубянці монастиря архімандрит Тихон Шевкунов, якого у ЗМІ називають «духівником Путіна» (монастир розташований поруч зі штаб квартирою ФСБ Росії), голова російського братства «Радонєж» Євгеній Нікіфоров, відомий у мережі українофобськими висловлюваннями та підтримкою сепаратистів протоієрей МП з м. Ровеньки на Луганщині Олександр Авдюгін. Раніше, влітку, особливої церковної нагороди також удостоївся протоієрей МП Дмитрій Сидор – один з ватажків закарпатського сепаратизму.

Всі ці факти наочно свідчать, що попри офіційно проголошувану позицію невтручання у конфлікт, підтримку України, відстороненість від політики, керівництво УПЦ МП явно симпатизує прокремлівським діячам та їхнім поплічникам.

Така позиція керівництва Московського Патріархату в Україні – «і вашим, і нашим» – дуже нагадує історію, описану в байці Степана Руданського «Баба в церкві»:


Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила;
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.

Іще пара остається,
Де їх приліпити?..
«Ага! – каже.– Пошукаю
Святого Микити!»

Найшла баба і Микиту –
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить…

Видять люди й розважають,
Щоби не ліпила;
«Що ти, бабо,– кажуть,– робиш?
Та ж то вража сила?..»

Але баба обернулась:
«Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде…

Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятелів мати».


Прес-центр Київської Патріархії


Бого служіння у Димитрівську поминальну суботу                       


     Адмін

 Цього дня молитовно згадують душі померлих родичів, у храмах правляться панахиди, здійснються вчинки милосердя.


«Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, там де немає скорботи, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя»: Сотні уст за священиком пошепки повторюють слова молитви, згадуючи імена своїх рідних, близьких, знайомих. У такі моменти душі спочилих саме зараз потребують молитовної допомоги тих, хто має можливість молитися за живих і спочилих. 


  Жили, працювали, любили, творили, раділи і сумували на просторах земних люди різні — самотні і сімейні; ті, хто втратив рідних до того, як сам вирушив у вічну дорогу, і ті, що не навчили своїх рідних молитви і життю у церкві; ті, що творили добро і милосердям засівали ниви людських сердець, — за них обов’язково хтось помолиться, і ті, які торували собі дорогу злими справами і жорстокосердістю — хто помолиться за них? Але кожна душа потребує молитовного предстояння перед Престолом Всевишнього за неї. І тому Церква молиться за усіх спочилих. В цей день православні моляться за усіх померлих своїх родичів пам’ятаючи, що їх сьогодні не існує лише в нашому, земному світі. І хоч їхні тіла лежать у могилах, їхня душа не перестає існувати, і більше цього: вона потребує наших з вами молитов.Є особливі дні в році, коли вся Церква з благоговінням і любов’ю молитовно згадує всіх “від віку”, тобто в усі часи, померлих своїх побратимів у вірі. За Статутом Православної Церкви таке поминання спочилих відбувається в суботні дні. І це не випадково. Ми знаємо, що саме у Велику Суботу, напередодні Свого Воскресіння, Господь Ісус Христос мертвий перебував у гробі. Цей зворушливий звичай має коріння в глибокій вірі православних християн у те, що людина безсмертна і її душа, одного разу народившись, буде жити вічно, що видима нами смерть – це тимчасовий сон, сон для тіла, і час тріумфу для звільненої душі. Смерті немає, каже нам Церква, є лиш перехід, переставлення з цього світу в інший світ… І кожен з нас одного разу вже пережив подібний перехід. Коли в здриганні і муках народження людина полишає затишне лоно матері, вона страждає, мучиться і кричить. Страждає і тріпоче її тіло перед невідомістю і жахом прийдешнього життя… І як сказано у Євангелії: “Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитину ж породить вона, то вже не пам’ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ”.


Так само страждає і тремтить душа, що покидає затишне лоно свого тіла. Але проходить зовсім трохи часу, і вираз скорботи і страждання на обличчі спочилого зникає, лик його робиться прозорішим, і заспокоюється. Душа народилася в інший світ! Ось тому ми й можемо своєю молитвою бажати нашим померлим близьким блаженного упокоєння там, у спокої і світлі, де немає ні хвороби, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне…


Тому, знаючи про вічне буття душі людської “за зримою межею смерті”, ми молимося з надією і вірою, що наші молитви допоможуть душі в її потойбічних мандрах, зміцнять її в момент страшного останнього вибору між світлом і темрявою, захистять від нападу злих сил…


І ось 1 листопада, в суботу, православні християни зберуться в храми, щоб разом помолитися за “спочилих отців і братів наших”. Перші, про кого ми згадуємо, молячись за померлих, – наші спочилі батьки. Тому і субота, присвячена молитовній пам’яті спочилих, називається “батьківською”. Таких батьківських субот протягом календарного року – шість. У батьківської суботи 6 листопада є і ще одна назва: “Димитрівська”. Субота названа так від імені згадуваного 8 листопада святого великомученика Димитрія Солунського. Вважається що започаткування поминання в цю суботу належить князю Димитрію Донському, який, здійснивши після подій на Куликовському полі поминання полеглих на ній воїнів, запропонував робити це поминання щорічно, в суботу перед 8 листопада. Це звичайно історично сумнівне твердження. Але для молитовної традиції це не наскількиважливо...


У дні поминання спочилих православні християни передають у храм записки з іменами своїх покійних родичів. При цьому потрібно пам’ятати, що в ці записки треба вносити імена тільки тих померлих, які за життя були охрещені, тобто були членами Церкви. Про нехрещених же треба молитися вдома або над їх могилою на цвинтарі.Ми запалюємо під час молитви свічку. Свічка – це наша жертва Богові і також символ нашої молитви. Тому, коли християни ставлять свічки, то вони обов’язково в цей момент просять Бога про спокій їхніх близьких, називаючи імена спочилих родичів.


Є ще один добрий звичай у Церкві. У дні поминання віруючі приносять до храму поживу для незаможних. Ця їжа освячується під час богослужіння і потім роздається всім, хто забажає. Ми знаємо і віримо, що людина, яка дістала це частування, перед трапезою помолиться “за всіх, що тут нині поминаються”, і до молитви кожного з нас приєднається її подячна молитва. З цим звичаєм пов’язаний також інший, подібний до нього: подавати милостиню незаможним з проханням помолитися за спочилих.


Останнім часом поширилася думка, що жебраки, що просять милостиню, чи не найбагатші за всіх нас. Що ж, якщо когось це бентежить, можна без зусиль знайти серед своїх знайомих чи сусідів людину хвору, слабку,самотню, і ще таку, що живе лиш на убогу пенсію. Можливо, варто в пам’ять про своїх померлих батьків принести такій людині торбу картоплі з ринку… Чи не здається нам, що Бог прийме нашу молитву і в такій формі? Тільки була б вона теплою і щирою, не отруєною гордовитим самовиправданням.



Преображення Господнє                                                                   


     Адмін


 Оповідь про цю подію знають, певне, усі. Менш відомо, що існує дві традиці ї щодо місця події. За однією, більш поширеною, це сталося на горі Фавор, але історики зазначають, що це навряд чи можливо, бо за часів Ісуса Христа на вершині Фавору розміщувалась римська фортеця. Тож віддавна існувала друга версія: Преображення сталось на горі Єрмон.

Та важливішою є символіка чудесної події. Скупі слова євангелістів породили чимало тлумачень. Чому Преображення сталося на горі? Бо гора – символ зустрічі землі й неба. Чому явилися саме Мойсей та Ілля? Бо вони, по-перше, уособлюють Старий Завіт (Мойсей – П’ятикнижжя, Ілля – Пророків), по-друге, вони обидва бачили з’явлення Бога (феофанію) у світ через явища природи: Мойсей – на вершині гори Синай у формі темної хмари, Ілля – на горі Кармель у формі подиху вітру. Проте ці феофанії були неповними, бо в них відсутній образ Бога. Тепер же, на Фаворі (чи Єрмоні), завдяки Преображенню, завдяки Божественній енергії ці феофанії отримали завершеність.

На думку багатьох біблеїстів, Преображення сталося незадовго до юдейського празника Кущів (шатер, шалашів), що знаменувало перебування Господа серед вибраного народу. Того дня зводили курені – на згадку про сорокалітній перехід пустелею і про славу Всевишнього посеред стану юдеїв (тим-то Петро й сказав: «...Зробимо тут три намети...»).

Християнство вчить про кінцеве «обоження» світу і людини, тому свято Преображення віднесено до кінця церковного року (з 1 вересня за ст. ст. розпочинається новий церковний рік).



Служба божа у день пам`яті Святих Мучеників Макавеїв             


     Адмін


 14 серпня Православна Церква вшановує пам'ять семи мучеників Макавеєвих: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Алима і Маркела, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара (116 р. до Р.Х.).

Цар Антиох Єпифан захотів, щоб усі його піддані розмовляли лише грецькою мовою і кланялися грецьким богам, тобто ідолам. Багато хто з юдеїв підкорився цареві, та інші ладні були померти, але не відступитися від істинної віри.

Одного старця, Єлеазара, царські правителі примушували їсти заборонену законом Мойсеєвим їжу – свиняче м'ясо. Коли ж він відмовився, його стали умовляти, щоб він лише зробив вигляд, ніби споживає заборонене законом. Та Єлеазар на це відповів: "У мої роки негідно лицемірити; якщо молоді дізнаються, що дев'яносторічний Єлеазар схилився до язичництва, то й вони можуть спокуситися і відійти від віри". Тоді його повели до мучителя, і Єлеазар мужньо вмер за істинну віру.

Одного разу до царя привели жінку Соломонію з сімома синами. Цар також примушував їх їсти свиняче м'ясо, та вони сміливо відповідали йому: "Ми краще помремо, ніж переступимо закон наших батьків". Тоді цар віддав їх на муки. Їм вирізали язики, відсікали пальці на руках і ногах, здирали шкіру з голови і живими пекли на розпечених сковородах. Так було замучено шестеро братів. Наймолодшого цар лагідно переконував не чинити спротиву. Він обіцяв щедро нагородити його і, нарешті, звернувся до матері, щоб вона порадила своєму синові виконати вимоги царя. Та вона підійшла до сина і сказала: "Сину! Не бійся цього мучителя і зустрінь смерть так само, як твої брати, щоб я могла усіх вас разом зустріти в майбутньому, вічному житті". Тоді цар віддав на смерть і молодшого брата, піддавши його ще більшим мукам. Потім була замучена і їхня матір. Ця родина мучеників відома під ім'ям мучеників Маккавеїв.

Мощі семи святих мучеников Макавеїв зберігаються в базиліці апостола Андрія в Кельні (Німеччина). Мощі Соломонії — в стамбульскому Соборі Святого Георгія.



Святого великомученика і цілителя Пантелеймона                      


     Адмін


 9 серпня Православна Церква вшановує пам'ять великомученика і цілителя Пантелеймона (305).

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії в сім’ї багатого язичника Євсторгія і мав ім’я Пантолеоном. Але мати його Еввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак став навчатися мистецтву лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина. 

Здібності Пантолеона стали відомими імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.

Саме в той час в Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ, які врятувались після спалення 20000 християн в Никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, який проходив поруч їх пристановища. Одного разу пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав про християнську віру. Після цього Пантолеон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, якого вкусила гадюка і була ще поруч. Пантелемон став молитися Господу Ісусу Христу про воскрешення померлого і знищення ядовитої змії. Він твердо вирішив, що на випадок виконання його молитви стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка розлетілась на кусочки перед очима Пантолеона.

Після цього чуда Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон, що в перекладі означає всемилостивий. Розмовляючи з своїм батьком святий Пантелеймон підготував і його до прийняття святого хрещення. Коли батько Євсторгій побачив як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то не вагаючись хрестився разом з прозрілим. Незабаром батько Пантелеймона помер і цілитель присвятив все своє життя хворим і вбогим. Він безвідплатно лікував всіх, хто до нього звертався, зціляв їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував у в’язницях християн, якими були переповненні всі темниці, лікував їх від ран. Дуже швидко слух про милостивого лікаря ширився по всьому місту. Залишивши інших лікарів хворі стали звертатися тільки до нього.

Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Імператор Максиміан вмовляв святого спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Роздратований Максиміан стратив зціленного, який прославляв Христа, а святого Пантелеймона віддав на жорстокі муки. Господь являвся святому і зміцнював перед стражданнями. Великомученика Пантелеймона повісили на дереві і рвали залізними кігтями, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипуче олово, а потім у море з каменем на шиї. З усіх тортур великомученик виходив неушкодженим і з сміливістю викривав імператора. Одночасно перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ. Всі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя і їм були відсічені голови...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>



Святих первоверховних апостолів Петра і Павла                           


     Адмін


 Найчастіше головною причиною нашої неуважності до церковної історії є звикання до того, що кожне свято сприймаємо, як повторення чогось, що уже було, як буденність. Багато свят, на жаль, стали для нас просто певною відміткою часу, як от день вшанування пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павладля переважної більшості пересічних людей означає в першу чергу закінчення Петрового посту — апостольського посту. І самі постаті величних мужів якось непомітно ховаються за можливістю, не порушуючи уже церковного уставу, приступити до скоромної їжі.

Та, слава Богу, сучасність дає нам можливість не втратити зовсім усвідомлення значення святих апостолів у церковній історії. Ось зовсім недавно під час розкопок під одним із сучасних офісів у житловому районі Риму були знайдені, можливо, найдавніші в історії християнства іконографічні зображення святих апостолів Петра і Павла. Фахівці датують цю знахідку четвертим або початком п’ятого століття. Ікони прикрашали відносно невелику гробницю заможної римлянки і, через відсутність руху повітря, за віки вкрилися шаром порошкоподібного вапняку. Сучасні методи реставрації дозволили відновити первісний вигляд фресок, не пошкодивши їх, що само собою надає їм великої археологічної та історичної цінності. Таким чином, наукове відкриття пробуджує зацікавлення життям і трудами святих апостолів сучасне суспільство.

Та набагато більш цінною для сучасних християн жертовна дорога християнського життя апостолів.

Значення апостолів Петра і Павла для Святої Церкви було завжди вагомим, їх шанування починається, фактично, від часу їх смерті. Поховання святих первоверховних апостолів у Римі були добре відомі всім християнам, вони були місцями шанобливого поклоніння. Блаженний Ієронім Стридонський каже: «Коли я ще юнаком учився в Римі, то зі своїми ровесниками, зазвичай, в неділю ходив я на гроби апостолів і мучеників». Вшанування їх стає загальним у IV ст. у Східній і Західній Церквах. Імператор Костянтин Великий збудував у Константинополі величний храм на честь дванадцяти апостолів, де його і поховали...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>



Вчинено напад на храм Київського Патріархату в Криму             


     Адмін


 1 червня 2014 р. о 8 годині ранку в с. Перевальне у Криму до храму Покрова Пресвятої Богородиці УПЦ Київського Патріархату, виламавши двері, вдерлася група озброєних осіб кримінальної зовнішності, які була наряджені, як козаки. Вони потрощили внутрішнє облаштування храму та зайняли його, не допустивши настоятеля протоієрея Івана Катькала до звершення служби. Коли прибув священик, погромники з лайкою напали на нього, розбили автомобіль. На захист свого пастиря виступили парафіяни, які також постраждали від побиття нападниками. Зокрема побої отримала вагітна жінка та дочка отця Івана, хвора на церебральний параліч.

На всі звернення до російської поліції в Криму спочатку не було жодної відповіді. Лише через три години прибули поліцейські, які, однак, стали на сторону нападаючих. Як бандити-«козаки», так і поліцейські пояснювали свої дії тим, що «Київський Патріархат веде антиросійську діяльність і таким не місце у російському Криму».

На звернення керуючого єпархією архієпископа Клімента російська влада Криму досі не відреагувала.

Очевидно, що напад на Покровський храм у с. Перевальне є спланованою акцією. Адже напередодні, у суботу ввечері, до отця Івана Катькала додому приїздив священик Московського Патріархату і вимагав добровільно «звільнити» храм, заявивши: «це твої останні дні в Криму».

Також за останні дні у Криму безслідно зникли три активісти української громади. Всі ці події викликають велике занепокоєння і побоювання, що невдовзі подібні погроми та захоплення можуть статися й у інших кримських храмах УПЦ КП.

У зв’язку з цим Прес-центр Київської Патріархії висловлює рішучий протест проти насильницьких дій, вчинених проти храму, духовенства і віруючих Київського Патріархату в с. Перевальне, АР Крим. Ми вимагаємо від російської влади в Криму покласти край утискам православних українських віруючих, а відповідальних осіб з числа нападників та поліцейських, які їм сприяють, притягнути до відповідальності.

Також висловлюємо протест проти тиску на громади Київського Патріархату з боку духовенства Московського Патріархату. Враховуючи, що Кримська єпархія знаходиться у складі УПЦ Московського Патріархату, очікуємо, що керівництво цієї Церкви засудить такі дії своїх представників і вживатиме заходів для недопущення повторення подібного у майбутньому.

Просимо піднести молитви за вірних Київського Патріархату в Криму, які зазнають утисків і гоніння.


А також читайте:


Заява архієпископа Кримського і Сімферопольського Климента щодо захоплення храму в Перевальному


Храм у Перевальному досі недоступний для віруючих УПЦ КП


Секретар Предстоятеля УПЦ (МП) митрополит Олександр засудив напад на храм у с. Перевальне


Головний рабин України Блайх засудив напад на храм Київського Патріархату в с. Перевальне


У Держдепнацрелігій назвали бандитським захоплення храму УПЦ КП в Криму


Українські експерти закликали російських колег захистити УПЦ КП


Пасха Христова                                                                                  


     Адмін


Дорогі браття і сестри!

Христос Воскрес!


 Сьогодні у день Світлого Христового Воскресіння в Свято-Троїцькому храмі відбувалось святкове Пасхальне богослужіння та хресний хід.


Перед початком служби божої,відбувся Хресний хід на в коло церкви який по уставу звершується за зачиненими дверима храму,що символізує собою закритий гріб Господній.


О після Хресного ходу розпочалась Пасхальна утреня,за якою отець Миколай в перше цього року виголосив <<Христос Воскрес!>> тим самим привітавши вірян з Воскресінням Христовим.В продовж утреньої настоятель зачитав Оголосительне слово святителя Іоанна Золотоустого яке щорічно читається на Пасхальному богослужінні. Далі отець Миколай зачитав Пасхальне послання Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА.


Тим часом на вулиці велика кількість вірян приєднувались до спільної молитви прославляючи Воскреслого Спасителя.


Закінчилась літургія освяченням артосів тобто пасхальних хлібів.


Після освячення артосів настоятель храму привітав вірян і їх родини,а особливо най менших своїх парафіян,подякував батькам за духовне виховання свої дітей,побажавши всім Божого благословення,миру, душевного спокою,згадавши всіх тих які з певних причин не змогли прийти у храм,усіх хворих які прикуті до ліжка,всіх воїнів які охороняють наші кордони побажав також терпіння і попросив усіх вірян щирих молитов за мир і злагоду у нашій державі.


Після цього настоятель розпочав освячення пасхальних кошиків під церковний передзвін і спів церковного хору.


Люди з посмішкою вітали один одного словами <<Христос Воскрес!>> <<Воістину Воскрес!>>,духовно піднесеними люди поверталися у свої помешкання.


Воістину воскрес!



Велика п`ятниця                                                                                 


     Адмін

 18 квітня у Велику п`ятницю коли весь християнський світ згадує Страсті Христові в Свято-Троїцькому храмі відбулась вечірня з винесенням плащаниці.


Люди з квітами в руках і сьозами на очах,прийшли поклонитися Спасителю який Страсті,роп`яття і смерть притерпів,аби нас людей визволити від гріхіа.



Читання 12-ти Євангеліїв                                                                  


     Адмін

 У вечорі Великого Четверга в Свято-Троїцькому Храмі відбувалось читання 12-ти Євангеліїв, Страстів Христових в яких оповідаються наступні події:Тайна вечеря - Тайна вечеря відбулася у четвер, день перед розп'яттям Ісуса. У цей день Христос зібрав своїх учнів і розповів апостолам яке майбутнє його чекає. Він також розказав учням, що серед них є зрадник, який зрадив його. Він попросив зрадника вмочити свій хліб у його вино. Зрадником був Юда Іскаріот: він вмочив свій хліб у вино Ісуса. Ще відомою є тайна вечеря тому, що тут відбулось вперше таїнство Євхаристії.


Ісус входить разом з апостолами в Оливний сад - В оливному Гефсимандському саду зупинились апостоли з Ісусом. Ісус їм сказав: «Ви тут чекайте, не спіть і моліться».


Ісус молиться в оливному саду - У цю ніч з четверга на п'ятницю Ісус молився Богові. Він просив у нього терпіння пережити усе це.


Арешт Ісуса. Поцілунок Юди - У цьому Гефсимандському саду Христа арештували за доповідю Юди Іскаріота. Перед цим Юда поцілував Ісуса. Зараз вислів «поцілунок Юди» означає поцілунок зрадника, виявлення лицемірних почуттів до того, кого зрадив.


Ісус перед первосвященниками - Первосвященики востаннє питаються чи є Ісус Христос Богом. Ісус відповідає твердо, що є. Первосвященники вирішують відправити Ісуса на суд до Понтія Пилата.


Відречення апостола Петра


Суд Понтія Пилата над Христом - На цьому суді Понтій Пилат зацікавився у якому царстві Ісус є Богом, але, отримуючи неочікувану відповідь Пилат вмиває руки, що означає виходить із цієї справи.


Катування Христа - Після того, як Понтій умив руки, євреї вирішили катувати Христа. На спині Ісуса за переповідям не залишилось місця без рани.Увінчання терновим вінком -Після тяжкого катування, катам наказано одягнути Христа у червоний плащ. Кати надягають плащ, одягають терновий вінок і брудно лають Ісуса Христа.


Хресна дорога Ісуса - відправляють носити тяжкий хрест від міста і аж до самої Голгофи. По дорозі він тричі падає, зустрічається із своєю Матір'ю, бачить плачучих жінок, Вероніка йому втирає лице, Симеон Киринейський помагає нести хрест… У церкві у строгий піст ці події згадують на хресній дорозі на чотирнадцятьох стаціях.


Знімання одягу Христа - Після хресної дороги, вже коли Ісус Христос приходить на Гологофу, з нього здирають одяг. Його тіло пече після засохлої крові…


Розп'яття на Голгофі- Знявши одяг з Христа, його руки і ноги прибивають до хреста. Ісус вмер приблизно недовго: через 3 години після розп'яття. За цей час Він встиг пробачити розбійникові його гріхи, йому пробили бік і напоїли жовчею і оцтом.


Зняття з хреста- Після смерті Ісуса, його тіло зняли з хреста.


Поміщення в гробницю -Мертве тіло Ісуса за єврейським звичаєм поклали в гробницю на три дні перебування.


Хотілось би також сказати що віряни які були присутні на читані Євангеліїв з трепитом в подумках переживали кожну хвилину з страждань Ісуса Христа преносячи це через серце і душу.Після читання Страстів Христових люди несуть в свої домівки свічку яка горіла напротязі всіх 12-ти Євангелі. Яка за давнім повір`ям слугує оберегом дому від пожеж та природніх катаклізм.


Також пропонуємо до вашої уваги фільм "Страсті Христові" філь створиний на основі Євангелія та інших Церковних книг.



Туринська плащаниця                                                                       


     Адмін

 Туринська плащаниця — це льняне полотно прямокутної форми розміром 4,41 х 1,13 м. На полотні зберігається відбиток (зображення) чоловіка, померлого внаслідок тортур, що закінчилися його розп’яттям. Згідно багатьох досліджень, Плащаниця є тим полотном, про яке говорить Євангеліє, що послужило для того, щоб огорнути тіло Ісуса, знятого з хреста, і покласти у гріб. Плащаниця представляє історію спасіння людства, яку Бог здійснив через хресну смерть та воскресіння свого Сина. Святе Полотно допомагає краще зрозуміти момент тілесної смерті Христа.


"Протягом перших декількох сторіч християнської ери не було жодних відомостей про існування якої-небудь плащаниці". У 544 році н. е. в місті Едесса (територія сучасної Туреччини) з'явилося полотно з відбитком, який, начебто, не був плодом рук людських. Казали, нібито зображення являло собою обличчя Ісуса. У 944 році н. е. стверджували, ніби те полотно було в Константинополі. А проте, більшість істориків не думають, що то був той самий предмет, відомий сьогодні як Туринська плащаниця.


Перші точні письмові згадки про Туринську плащаницю датуються XIV століттям, коли Ґефр де Шарн (Geoffroy de Charny), шляхетний лицар і чоловік віри, помістив Полотно у заснованій ним церкві у 1353 році в своїй феодальній власності у Франції. У першій половині XV ст., в зв’язку зі щораз більшим розпалом Сторічної війни, Маргарита де Шарн (Marguerite de Charny) забрала Плащаницю з церкви (1418) і взяла її з собою у скитання по Європі. Як результат свого блукання у пошуках спокою, знайшла пристановище у герцогів Савойї. Саме тоді (1453) Плащаниця опинилася у Савойї. Починаючи з 1471 року, Амадей ІХ, син Людовика, почав прикрашати та розбудовувати каплицю замку в Шамбер, столиці герцогства, передбачаючи майбутнє розташування Плащаниці саме там.


4 грудня 1532 пожежа зруйнувала Святу каплицю (Sainte-Chapelle du Saint-Suaire) і частково пошкодила саму Плащаницю, яка була відреставрована місцевими монахинями...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>


Про Страсну седмицю Великого посту                                         


Великий Понеділок                                                                         


Великий Вівторок                                                                            


Велика Середа                                                                               


Великий Четвер                                                                              


Інформація за матеріалами Віницько-Брацлавської єпархії: http://www.cerkva.vn.ua/


Страсний тиждень                                                                             


      Адмін

 Страсний тиждень — останній тиждень Великого посту, який передує святу Пасхи. У страсний тиждень згадується Таємна Вечеря, страждання, розп'яття і поховання Ісуса Христа. Усі дні Страсного тижня звуться "Великими" - Великий Понеділок, Великий Вівторок і т.д, також уживається епітет "Страсний". У перші три дні Страсної седмиці відбувається Літургія передосвячених дарів, у Великий четвер і Велику суботу - літургія свт. Василія Великого, в Велику п'ятницю літургія не відбувається. У перші три дні Страсної седмиці устав пропонує прочитувати весь Псалтир, крім 17-ї кафізми, яка читається на утрені Великої Суботи.

Страсний тиждень у пам'ять про останні дні земного життя, страждання і хресну смерть Ісуса Христа, розпочинається з понеділка. У Великий понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Йосифа, якого заздрісні брати продали в Єгипет, сказавши батькові, що його розірвали звірі. Поміркований Йосиф розглядається як прообраз зрадженого Христа.

У вівторок Страсного тижня віруючі згадують, як Христос навчав у храмі Єрусалимському і народ вважав Його пророком.

Велика середа - день віддання Ісуса на страждання і смерть. У цей день згадується євангельська подія: коли рада первосвящеників і книжників вже вирішила взяти Христа і вбити Його, в селищі Віфанія у домі Симона прокаженого, де зупинився в ніч на середу Ісус, одна "грішниця" вилила дорогоцінне миро на Його голову. Тут же в душі Юди народився намір видати беззаконній раді Вчителя. Тому в церковній службі в середу прославляється "грішниця" і засуджується зрада Юди.

Особливо важливими вважаються останні три дні перед Великоднем - Великі четвер, п'ятниця та субота. У кожний з них на службах читаються уривки з Євангеліє, що розповідають про страждання Христа.

У четвер віруючі згадують встановлення таїнства причастя Тіла і Крові Христових - Євхаристії .

Велика п'ятниця - найскорботніший день, тому що саме в п'ятницю Ісус був розп'ятий і помер на Хресті, викупивши людські гріхи. У цей день строгий піст. За вченням святих отців цього дня не дозволено нічого їсти і навіть пити води, тільки хворі люди можуть з’їсти хліба і випити води після заходу сонця.

У суботу тіло Христа "перебувало в гробі", але душею Спаситель зійшов в пекло і вивів з нього душі праведників.


Церква.info


Передача частички мощів Св.Вл.Варвари                                       


      Адмін

 З благословення нашого земляка Димитрія Родюка митрополита Львівського і Сокальського у дар Свято-Троїцькому Храму на постійне зберігання була передана частичка мощів Святої Велекомучиниці Варвари.


А відбувалось передача 3 квітня,за численної кількості парафіян Храму жителів нашого міста які прийшли поклонитися до Св.Вл. Варвари попросити здоров’я щастя благополуччя для себе і своїх рідних і близьких а також миру і спокою для нашої держави яка перебуває у скрутному становищі.


Очолював службу Божу мит.про.ієрей секретар єпархіального управління Володимир Марущак йому співслужили: Благочинний Теофіпольського району от. Василь Крисак,благочинний Білогірського району от. Степан Маковський,клірик Хмельницької єпархії от. Мирослав,клірик Тернопільської єпархії настоятель Свято-Покровського Храму м. Ланівці от. Ігор.


О після служби Божої здійснювався акафіст до Св.Вл. Варвари.


Також у цей день парафіяни вітали свого настоятеля з днем народження.

Най кращим подарунком для от. Миколая була передача мощів Св.Вл.Варвари.Але громада Храму також привітала його красивими квітами,теплими слова подяки за його працю на пастирській ниві.Також до привітань долучилися і священнослужителі які були присутні у цей Богом благословенний день.З най кращими побажаннями подарувавши букет квітів настоятеля привітала мер міста Островська Н.В.Отець Миколай подякував міському голові у допомозі придбання мощовиків і усім присутнім за щирі привітання і попросив своїх парафіян щиро молитися до все милостивого Господа і до св.вл Варвар про дарування миру в державі і християнської любові між людьми.



Маслособорування або єлеосвячення                                             


      Адмін

 У вечері 2 квітня в  Свято-Троїцькому Храмі відбулось соборування (єлеосвячення).


З трепетом і вірою прийшли численні парафіяни адже соборування це одне з і ми великих таїнств Православної Церкви в якому при помазані освяченим маслом (єлеєм) зцілюються як душевні так і тілесні рани та недуги а також за кл екається на людину благодать Божа.


Допомагали проводити дане таїнство: от. Петро (Теофіпольське благочиння), а також от.Степан (Білогірське благочиння). Громада на чолі з настоятелем висловлюють свою подяку за допомогу в проведенні таїнства масло соборування.



Панахида за Небесною Сотнею Майдану                                      


     Адмін

Сьогодні 2-гоберезня у прощену неділю от. Миколай разом з представниками інших конфесій відслужив панахиду за загиблими Героями Майдану за нашою Небесною Сотнею.

На молебень прийшли жителі міста Красилова активісти майдану,а також політичні діячі міста.

Від служивши панахиду з представниками інших релігійних конфесій от. Миколай звернувся до присутніх з проханням щоденно молитись за спокій в Україні адже загрозу для нашого спокою і державної цілісності становить наш сусід Російська Федерація. А також за Небесну Сотню,яка Героїчно відала своє життя за волю і народ України.


Виступали також інші як релігійні і політичні діячі так і прості жителі нашого міста які зі сльозами на очах згадували про наших Героїв.

Хор Свято-Троїцького Храму виконав кант "Молитва за єдність" яка символізує мир,спокій та єдність України.


Також за ініціативи <<ВО Свобода>> і при підтримці от. Миколая було проведено збір коштів на підтримку і лікування поранених і по калічених  Майданівців.


Закінчилась панахида виконанням Гімну України усіма присутніми.


                                                        Слава Героям Майдану і Слава Україні!


Інформація щодо Великого посту                                                    


     Адмін

Адміністрацією сайту були підготовлені поради а тако ж інформація щодо Великого посту.
Тако ж нагадуємо що Великий піст розпочнеться 3-го березня і закінчиться 19-го квітня.
Тривалість посту-48днів.


Великий піст, це час оновлення, покаяння і радості.
Радості не пасхальної, радісної, а радості тихої і непомітної на перший погляд, але одночасно такої глибокої. Можливо, це від того, що під час посту в черговий раз бажаєш відійти від усієї непотрібної суєти, зануритись у кожен Божий день, і знайти справжнього себе.
Великий піст готує нас до торжества торжеств - Великодня. Це справжня подорож. Це весна душі. І ось цей весняний шлях повинен привести до того, щоб ми до його завершення стали хоч трохи кращими, ніж були на початку...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>


Різдво Господа і Спаса нашого Ісуса Христа                                  


    Адмін

 7 січня у Свято-Троїцькому Храмі відбулось святкове богослужіння у честь свята Різдва Господа і Спаса  нашого Ісуса Христа.


Богослужіння розпочалось з колядки во славу народженого Спасителя, Хор і численні парафіяни які прийшли прославити Новонародженого Ісуса  від більшого до най меншого радісно співали колядки прославляючи Спасителя.


Під час проповіді от. Миколай зачитав Різдвяне послання Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА.


Також багато парафіян прийняли таїнство Сповіді та Причастя,у цей величний для всього Християнського світу день.


В кінці Службу Божої настоятель Храму привітав громаду з Різдвом Христовим,а також подякував за сумісну молитву.


Також на передодні у Святвечір у Храмі відбулось Велике повечір`я.


                                                        Христос народився! Славімо Його!


Різдвяне послання Патріарха ФІЛАРЕТА                                         

           

                            


Божественна Літургія у день  Святителя Миколая,                        

                архиєпископа Мир Лікійського                                        


  Адмін


 Сьогодні 19 грудня у день свята Святителя Миколая чудотворця,архієпископа Мир Лікійського у Свято-Троїцькому Храмі відбулась святкова Літургія а також молебень за Україну.В Церкві були присутні дітки різного віку які також молилися до Святителя Миколая і дякували йому за ті подарунки які він положив їм під подушку. Свято-Троїцький Храм пригостив усіх діток смачними подаруночками.

У своїй проповіді от. Миколай розповів історію життя Святителя Миколая і привітав усіх людей що носять ім’я Миколай також побажав щоб їх небесний покровитель Святитель Миколай ніколи не залишав їх без своєї опіки.

Але громада храму не могла забути ще про двох Миколаїв які присвятили своє життя Богові,про от. Миколая настоятеля Свято-Троїцького Храму висловивши йому подяку за ту не втомну працю яку він зробив,також ще многих і благих літ та наснаги в побудові Собору фундамент якого стоїть неподалік від Свято-троїцького Храму вручивши йому красиві квіти і подарунок. А також про ще одного Миколая регента нашого Храму Солтиса Миколу Тарасовича,привітала його ведуча хористка хору яка подякувала за його вклад в створення і розвиток нашого хору подарувавши букет квітів.

Після чого с лужився молебень за Україну. Також єле помазання і обхід навколо Церкви з читанням Євангелія.  



Божественна Літургія у неділю 25-ту після П’ятдесятниці             


  Адмін

 Унеділю 25-ту після П’ятдесятниці у Свято-Троїцькому Храмі відбувалась Божественна Літургія а тако ж у зв`язку з не давніми подіями в україні  молебень до Спасителя за мир і спокій в країні.


В Храмі було чи мало людей як молодих, так і старшого віку які разом з от. Миколаєм складали свої щирі молитви до Господа Бога. В своїй проповіді настоятель Храму закликав усіх віруючих до молитви за долю України і її народу.


По закінченню служби настоятель подякував за спільну відправу, і від служив молебень за Україну.



Заява Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА         


 Узв’язку з подіями на Майдані Незалежності вночі 11 грудня 2013 р. вважаю за необхідне сказати наступне.

1. Застосування сили для обмеження конституційних прав громадян на свободу мирних зібрань і свободу висловлення своєї думки, чому весь світ став свідком цієї ночі, є неприйнятним. Існуюча політична та суспільна криза не має вирішуватися силовими засобами, які лише ведуть до зростання напруги. Наслідком силових дій може бути лише радикалізація протесту та сповзання нашої держави у повномасштабний громадянський конфлікт.

2. Саме тому для виходу з кризи має бути негайно розпочатий діалог на найвищому рівні між представниками влади та представниками опозиції і громадянського суспільства. До завершення цього діалогу має бути накладений мораторій на силові дії, щоби право на свободу мирних зібрань і висловлення думки безумовно забезпечувалося. Для гарантування виконання домовленостей до діалогу можуть бути залучені авторитетні посередники.

3. Враховуючи, що першопричиною громадянських протестів стало відкладання на невизначений час підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, найбільш прийнятним шляхом виходу з кризи може бути якнайшвидше завершення переговорів та підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Інші кроки мають бути узгоджені сторонами шляхом діалогу.

4. Судові рішення не можуть вважатися достатньою умовою для вчинення, особливо під покровом ночі, силових акцій, спрямованих на обмеження конституційних прав на свободу мирних зібрань і свободу висловлення думки. Не слід забувати, що і розп’яття Господа Ісуса Христа, і страта мучеників давнього та нового часу, і численні репресії ХХ століття також відбувалися за рішенням судів – але це не зробило беззаконня законним.

5. Звертаючись найперше до представників держави, але також і до учасників громадянських акцій, закликаю всіх не чинити насильства. Пам’ятаймо, що за всяке слово і всяку дію, за неправду, за насильство і пролиття крові кожен особисто дасть відповідь перед Богом. Зло ніколи не залишиться без покарання, а добро і миротворчість будуть винагороджені.

Закликаю всіх віруючих до молитви про збереження миру та подолання розбрату в Україні.

Висловлюю підтримку тим, хто прагне кращого європейського майбутнього для України. Церква – з народом. Нехай Бог благословить всіх на добрі справи!


+Філарет,
Патріарх Київський і всієї Руси-України


Якщо влада діє несправедливо-Патріарх ФІЛАРЕТ                        


    “Натисніть тут щоб переглянути інтерв’ю зі Святійшим Патріархом Філаретом” “radiosvoboda […]


“Натисніть тут щоб переглянути інтерв’ю зі Святійшим Патріархом Філаретом”


Заява Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета            


    


 Заява Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета з приводу громадських виступів на підтримку європейської інтеграції України.


Протягом останніх днів у столиці та багатьох інших містах України, а також закордоном відбулися та тривають і зараз громадські виступи на підтримку європейської інтеграції України.

Наша Церква, як і низка інших провідних Церков та релігійних організацій України, у спільному зверненні ще наприкінці вересня цього року засвідчили підтримку європейських прагнень українського народу. За цей час на багатьох зустрічах в Україні та закордоном з політиками та громадськими діячами як особисто Патріарх, так і представники нашої Церкви зазначали, що Україна – європейська країна, що вибір нашого народу на користь приналежності до європейської християнської цивілізації був здійснений ще понад 1000 років тому під час Хрещення Київської Руси.

Як Церква ми маємо надію, що духовний потенціал України, наша співпраця зі здоровими європейськими силами у збереженні традиційних християнських цінностей – релігійних, сімейних, культурних та інших – допоможуть Європі у подоланні руйнівних проявів агресивного секуляризму.

Також ми переконані, що асоційоване членство України у Європейському Союзі – шлях до збереження української державності від агресивних зазіхань на неї з боку поборників відновлення зниклої імперії. Європейська інтеграція України – це також засіб уникнення нової холодної війни у Європі, ознаки підготовки до якої з боку північних імперських сил є очевидними.

Історичний шлях Української Церкви і українського народу нерозривно пов’язані. Тому нас, як і весь народ, стурбувала можливість відкладення на невизначений час підписання угоди між Україною та ЄС або і взагалі перспектива відмови від неї, на чому наполягають деякі закордонні сили

Ми сподіваємося що в найближчі дні будуть і з українського, і з європейського боку прийняті мудрі, правильні рішення, які відповідають спільним інтересам України та Європи. А закордонні діячі, які прагнуть під гаслами «братства» задушити нашу державність у своїх цупких обіймах, отримають гідну відповідь на ці зазіхання.

Знаючи, що молитва – один з найсильніших засобів боротьби віруючої людини, бо завдяки їй долається сила диявола, в ці вирішальні дні найперше звертаюся до всіх вірних Київського Патріархату та до всіх віруючих з проханням: посилюйте свої молитви за Україну, за наш народ, і особливо – за  державних керівників України та Європи, щоби Господь надихнув їх мудрістю прийняти вірні рішення.

Підтримуючи також право кожного громадянина на мирне оголошення і відстоювання своєї думки, одночасно закликаю всіх, хто бере участь у вуличних акціях на підтримку європейської інтеграції: бережіть мирний характер своїх дій, не піддавайтеся на провокації до насильства, виявляйте мудрість. Пам’ятайте слова Священного Писання: «Не будь переможений злом, а перемагай зло добром» (Послання до римлян, 12:21).

Звертаюся також до правоохоронних органів та інших представників держави із закликом забезпечити громадянам право мирно висловлювати свою позицію. Бо силові дії там, де потрібні діалог та порозуміння, здатні лише радикалізувати настрої, ще більше розділити суспільство, принести шкоду Україні.

Нехай Господь Бог збереже наш народ у мирі та злагоді, примножить мудрість державних мужів та всього суспільства. Закликаю на всіх Боже благословення!


+Філарет,

Патріарх Київський і всієї Руси-України


25 листопада 2013 р.,

м. Київ


"cerkva.info"


Неділя 20-та після П’ятдесятниці                                                       


 У неділю 20-ту після П’ятдесятниці у Свято-Троїцькому Храмі відбулась Божественна Літургія,на чолі з настоятелем Храму Отцем Миколаєм.

У Храмі панувала спокійна,Церковна атмосфера,яку прикрашали маленькі дітки які прийшли прийняти Святе Причастя разом з своїми батьками. В кінці Служби Настоятель Храму виголосив настанови на майбутній тиждень,і зауважив наскільки йому приємно коли Церкву відвідують дітки,адже діти це майбутнє Церкви.


Подякував парафіянам і хору Свято-Троїцького Храму за спокійну службу і сумісну молитву.

Та привітав з ювілеєм вид учу хористку нашого хору Світлану Миколаївну в якої на передодні служби був День Народження,Отець Миколай побажав довгих і щасливих років життя,а також подякував за її майже щоденну не втомну працю во славу Господа і Церкви вручивши букет красивих квітів. Після чого її також привітав регент Свято-Троїцького хору.


Світлана Миколаївна подякувала за привітання. А на при кінці Отець Миколай,хор і парафіяни Свято-Троїцького Храму заспівали їй <<Многая Літа>>.


Божественна Літургія у Неділю 20-ту після П’ятдесятниці



 Великомученик – святий Димитрій Солунський (Мироточивий)  


 8 листопада (26 жовтня за ст. ст.) Свята Православна Церква вшановує пам’ять одного із ранньохристиянських великомучеників – святого Димитрія Солунського (Мироточивого).

Святий великомученик Димитрій народився у сім'ї римського проконсула міста Солунь (нині Салоніки в Греції) у III ст. На той час більшість мешканців міста були язичниками, але чимала християнська громада, заснована апостолом Павлом, існувала вже триста років. До таємних сповідників християнської віри належала і родина Димитрія. Коли хлопець подорослішав, батьки показали йому чудові ікони Христа й Богородиці. Тоді Димитрій дізнався, що поганські боги – то омана, а насправді існує лише Всемогутній Бог. День у день юнак ревно молився й уважно слухав євангельські розповіді. Невдовзі батько Димитрія відійшов до Бога, а юнакові довелося заступити його місце. За наказом імператора, молодий правитель мав виявити й ув'язнити солунських християн. Проте Димитрій цього не зробив, а відверто оголосив, що вірить у єдиного Істинного Бога, і почав навертати язичників. Дізнавшись про це, імператор Максиміліан розгнівався і наказав вкинути Димитрія до в'язниці, а сам зажадав розваг. Володар дуже тішився, коли гладіатор Лій кидав невинних християн на гострі списи, аж поки на двобій вийшов юнак Нестор. Перед поєдинком він попрохав у Димитрія благословення на бій, і почув провіщення своєї перемоги та смерті. Мужній юнак не злякався смерті й став до бою. А слова Димитрія і справді виявилися пророчими. Втративши свого улюбленця, знавіснілий Максиміліан наказав стратити Нестора, а з ним і Димитрія, який допоміг йому своєю молитвою. Сталося це у 306 р.

За правління імператора Костянтина Великого (306-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були віднайдені його нетлінні мощі.

При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Так, у час правління імператора Маврикія авари оточили місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і вороже військо кинулося втікати. Іншого разу святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв християн з ворожого полону і допомагав їм повернутися до Солуня...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>

                                           


 Дмитрівська поминальна субота                                                      


                                                              Свято Троїцький Храм офіційни веб-сайт

 Восьмого листопада православ’я відзначає День святого великомученика Димитрія Солунського (306 рік після Різдва Христового). Субота ж перед цим днем прилучена церквою до так званих батьківських поминальних субот і отримала назву Дмитрівської.

Маючи віру в безсмертя душ праведників, у воскресіння після смерті, Страшний Суд та останню відплату кожному по діла їх, церква Христова не залишає своїх померлих без молитви. Особливо ж у перші дні після смерті фізичного тіла та в дні загального поминання спочилих. Вірні моляться за близьких своїх на третій, дев’ятий і сороковий дні, а також в дні роковин їхнього переставлення. 
Третій день після смерті в православ’ї є канонічним днем поховання спочилого, і разом з тим днем, коли церква творить його поминання. Поминання третього дня здійснюється з декількох причин. По-перше, третій день є днем воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, а отже, ми молимося Йому, аби Він воскресив і померлого для блаженного вічного життя. По-друге, поминання в цей день здійснюється на честь Пресвятої Тройці (Отця, Сина і Духа Святого), в ім’я Якої був хрещений покійний, і віру, Яку він зберіг до останнього подиху. Також поминання третього дня свідкує перед Богом, що небіжчик зберіг до успіння своєї плоті три великі чесноти: віру, надію й любов, від яких залежить спасіння людини, без яких воно неможливе. 
Існують і інші версії, серед яких потрійна природа людини (дух, душа й тіло), також і те, що на третій день душа остаточно відривається від земного плану буття, повністю переходячи (переставляючись) у тонко-фізичний світ. Третього дня після виходу з тіла, як передає нам святий Макарій Олександрійський, душа людини (точніше дух, який має душу — розум, волю та емоції, і живе в тонкому, вже ефірному, тілі) проходить так звані митарства (випробування). Цих митарств, згідно із видінням Григорія, учня преподобного Василія Нового про митарства преподобної Феодори, є двадцять. Митарства або судилища — це етапи, які долає людина в сфері невидимого простору. Це шлях від земного, фізичного плану буття, до неба духовного, проходячи який душа викривається у тому чи іншому виді гріха. 
Далі православна церква здійснює поминання померлого в дев’ятий день, на честь дев’яти чинів ангельських (згідно із вченням святого Діонісія Ареопагіта), котрі як слуги Царя Небесного молять Бога сил про помилування новопреставленого. Також у цей день церква благає Господа, щоб зачислив померлого до лику угодників Божих (їх також є дев’ять чинів), аби досягти і йому слави ангельської. 
Згідно із святим Макарієм, з третього по дев’ятий день (зауважу, що тут часові виміри змінюють свою природу, адже ми розуміємо, що в тонкому світі поняття матерії, простору й часу не відповідають значенням земного, грубо-фізичного світу, тому числа тут радше символічні) душа людини оглядає місця світлі, «обителі ангельські»...<<ЧИТАТИ ДАЛІ>>


 Покрова Пресвятої Богородиці                                                         


 Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча свято було впроваджене ще з часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття, при князеві Андрії Боголюбським, який і збудував Покровську церкву — на річці Нерль біля свого загородного замку Боголюбове. Перші монастирі на честь Покрови Богородиці виникли в Північній Русі — Звєрін Покровський в Новгороді (12 ст.) і Покровський в Суздалі (1364). На території Українинайстарішою церквою, яка присвячена святу Покрова є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 р. як фортеця.білокам'яна Церква Покрова на Нерлі, 1165 р.

У Росії свято окрім того пов'язане з певними історичними подіями Середньовіччя. На Покров 1552 року армія царя Івана Грозного здобулоКазань. На честь цього у Москві постав храм Покрова, що на Рву. На Покров 1618 року московське військо князів Ф.Мстиславського і Д.Пожарського відбило нічний штурм міста польско-запорізьким військом принца (і обраного царя) Владислава і гетьмана Сагайдачного. Оскільки це була єдина перемога москвичів над поляками і запорожцями, але вона відстояла престол Михаіла Романова, то вражені цар і його вельможи відразу звели у своїх московських маєтках «по обету» декілька дерев'яних Покровських церков — в Покровському-Рубцові (цегляна з 1619—1626), в Мєдвєдкові (цегляна з 1635—1640), в Ізмайлові (цегляна з 1676—1682) і в Філях (цегляна з 1693)

Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київськатрибанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці деякими невипадково вважається днем створення Української повстанської армії (УПА). Цього дня починаючи з 2005 року в містах України відбуваються хода та мітинги прихильників українського націоналізму.

Свято Покрови — давнє українське свято.... <<ЧИТАТИ ДАЛІ>>


                                      


     Освячення Свято-Троїцького Храму Святійшим                        

 ФІЛАРЕТОМ Патріархом Київським і всієї Русі України               


 6 вересня о 18:00 на межі Красилівського району Святійшого Патріарха Київського і Всієї Русі України ФІЛАРЕТА зустрічали з короваєм та квітами,Голова державної адміністрації Красилівського району Арсенюк П.І,заступник голови Красилівської районої ради Якушеве Л.С ,міський голова Островська Ніла Василівна.

Громада Свято-Троїцького Храму щиро вдячна всім їм за прийом Святійшого Патріарха ФІЛАРЕТА,який відбувся на високому рівні.

 

7 вересня у м.Красилові був освячений Свято-Троїцький Храм Святійшим Патріархом ФІЛАРЕТОМ. Його Святості спів служили: митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній, митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, митрополит Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор, єпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл, єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії Агапіт, єписком Адріан, настоятель храму протоієрей Микола Хом’як та духовенство єпархії. За богослужінням також молилися народні депутати України від ВО Свобода хмельничани Олександр Борисович Мирний та Ігор Михайлович Сабій,заступник голови державної адміністрації Бакалюк Н.М,мер міста Красилова Ніла Василівна Островська, благодійники, численні парафіяни та жителі міста.

 

У Храмі панувала святкова та урочиста атмосфера сповнена радості і духовного піднесення,усіх присутніх,і ніщо не могло ом рачити радість парафіян і гостей які прибули на це святкування!

Настоятель от. Миколай безмежно вдячний усім хто прилучився до будівництва Храму,і всім хто готував візитацію Святійшого Патріарха.

За короткий час підготовки був виконаний величезний обсяг робіт. За вдякою чи меценатам братству, сестричиству і всім парафіянам нашого Храму!

 

Особлива подяка найменшим парафіянам які приготовили віршовану зустріч для Святійшого Патріарха ФІЛАРЕТА. Наприкінці літургії Патріарх Філарет виголосив проповідь.

По завершені богослужіння Предстоятель привітав парафіян із освяченням храму і відзначив меценатів, а також усіх, хто особливо долучився до будівництва Храму церковними орденами і благословенними грамотами.

Настоятель Храму протоієрей Микола Хом’як у своєму вітальному слові подякував Його Святості за візит у м.Красилів та освячення Храму і подарував букет квітів.


                 ЗГОДОМ БУДЕ ДОДАНО ЩЕ ВІДЕО ЗЙОМКУ !!!


Осв`ячення Свято-Троїцького Храму



 ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО                    

                              ІСУСА ХРИСТА                                                      


  Сьогодні у день свята Преображення Господнього або (яблучний спас) спас -(тобто спаситель). У Храмі панувала неймовірно духовна атмосфера,всі люди які молилися були духовно піднесені,і кожний хотів молитовно преобразити свою душу на що і зауважив у своїй проповіді настоятель Храму Отець Миколай який розповів історію свята. Що кожний із нас має можливість преобразитися перед Господом своїми християнськими чеснотами які милі і приємні нашому Господу Ісусу Христу,адже Преображення Господнє для кожного Християнина це чистота духовна і тілесна. Бо лиж тільки людина у якої чисті помисли і чиста душа може назвати себе правдивим Християнином дуже приємно було бачити велику кількість молодих людей які сьогодні прийшли у Храм і мали духовне єднання з Господом,адже це викликає особливу повагу до них і ви лику вдячність. Тому що це проказує духовне виховання молодих людей їхніми батьками які з юних літ закладають в них збереження духовності,культури і релігійних традицій. Особливо приємна мить причастя маленьких діточок,які з трепетом йдуть до святого причастя,і воістину слова Священика "ЗІ СТРАХОМ БОЖИМ І ВІРОЮ ПРИСТУПІТЕ" вони сприймають буквально.

Настоятель Храму подякував всім за спільну відправу і побажав щоб кожен із нас преобразився і таким чином стали всі трішки добрішими адже любити рідних і близьких це природно,а ось любити свого недруга це під силу  тільки духовно сильним людям,які сповнені глибокої віри з дотриманням заповідей Господніх.

  На останок Отець Миколай закликав усіх щиро помолитися за людину чи за людей які зіпсували біг-борт,що висить при вїзді в місто зі сторони м. Хмельницького який містить інформацію про приїзд Святійшого Патріарха ФІЛАРЕТА на Красилівщину.

Бо в гріхах вони народились і в гріхах вони помрут !


Адмін



 Про сутність Успенського посту                                                       


                                                            Свято Троїцький Храм офіційни веб-сайт

 14 серпня для нас, для усіх православних християн, розпочинається Успенський піст. У цій публікації ми розповімо про те, як було започатковано Успенський піст, як харчуватися й проводити дні Успенського посту, тощо.

Успенський піст настає через місяць після Петрового посту.Цей пост започатковано перед великими святами Преображення Господнього та Успіння Божої Матері і триває два тижні від 1 до 15 серпня (ст. стиль).

Успенський піст дійшов до нас з давніх часів християнства.

В бесіді Льва Великого, виголошеній ним близько 450 року, ми знаходимо чітку вказівку щодо Успенського посту: “Церковні пости розміщені в році так, що для кожного часу запропоновано свій особливий закон помірності. Так для весни весняний піст - у Чотиридесятницу, для літа літній - у П’ятидесятницю (Петрів піст), для осені осінній - у сьомому місяці (Успенський), для зими - зимовий (Різдвяний)”.

Св. Симеон Солунський пише, що “Піст у серпні (Успенський) заснований на честь Матері Божого Слова, Яка, пізнавши Своє преставлення, як завжди подвизалася і постила за нас, хоч, будучи святою і непорочною, і не мала потреби в пості; так особливо Вона молилася за нас, коли мала намір перейти від тутешнього життя до майбутнього, і коли Її блаженна душу мала через Божественного духа з’єднатися з Її сином. А тому й ми маємо постити й оспівувати Її, наслідувати Її життя і тим будити Її до молитви за нас. Дехто, втім, каже, що цей піст заснований з нагоди двох свят, тобто Преображення та Успіння. І я також вважаю за необхідний спогад цих двох свят, одного - як такого, що подає нам освячення, а іншого - змилування й клопотання за нас”...  << ЧИТАТИ ДАЛІ >>



 Святі мучиники Макавеї                                                                    


 Сьогодні в день винесення Чесного і Животворящого Христа Господнього.  А також семи  мучеників Макавеїв у Храмі відбулась служба Божа на якій чи мало людей і дітей запричаститись святих Христових Таїн. Запах зілля який був у Храмі створював особливо святкову атмосферу. Настоятель Храму у своїй проповіді особливо наголосив про шанобливе ставлення до Христа господнього який являється для кожного християнина знаряддям спасіння,а також розкрив у своїй проповіді тему життя Святих мучеників Маковеїв які є великим прикладом для наслідування як потрібно оберігати свою віру і своє ставлення до законів Господніх. Де ніякі життєві принади і солодкі обіцянки язичників не зменьшели їхню любов до Господа а навпаки вони посилили свою віру і збереження традицій предків. З радістю прийняли мученицьку смерть за Христа і отримавши за це вінець слави і життя вічне. настоятель Храму особливо наголосив яке велике значення має материнське виховання дітей, взявши за приклад матерів братів Маковеїв яка не відмовляла дітей щоб вони зрікалися Господа і спасли своє життя а на в паки до найменшого із синів казала “СИНУ НЕ БІЙСЯ ТИХ КАТІВ ІДИ СМІЛО НА СМЕРТЬ БО БРАТИ ВЖЕ ЧИКАЮТЬ НА ТЕБЕ У ЦАРСТВІ БОЖІМ” . Не за баром і я приєднаюсь до вас! Мужній  Приклад матері  братів Маковеїв Соломонії і їхнього учителя Єлизара Утвердили Братів Маковеїв не похитну віру через яку вони успадкували вічне життя.


Пам`ять Святих мучеників Макавеїв



 1025-ліття Хрещяння Русі України                                                  



 28 липня віряни Свято-Троїцького Храму м. Красилова начолі з настоятелем нашого Храму Отцем Миколаєм побували на службі у Виличному Свято-Володимирівському Патріаршому Соборі  яку  очолював Святійший Патріарх Київський і всієї Русі України Філарет. А тако ж пройшли  Хресною Ходою  від Володимирівського  собору до Володимирівської Гірки.

Де Святійший Патріарх Філарет звершив святковий молебен. І привітав усіх Вірян з Хрещенням Русі України. Наповнені  виликою радістю і доховним  піднесинням  віряни щасливо по вирнулися до дому.


Хрещення Русі України



 ПОСЛАННЯ Помісного Собору                                                       





                                                            ПОСЛАННЯ
                                                      Помісного Собору
                         Української Православної Церкви Київського Патріархату

                                                 (27 червня 2013 року)

                                до пастви та всього українського народу
                       знагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України


                                                   Дорогі брати і сестри!
                                                 Шановні співгромадяни!

                                      alt

 З милості Божої зібравшись 27 червня 2013 р. у Золотоверхому Києві, в рік, коли відзначаємо 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України, Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату найперше закликає всіх до молитви про мир і єдність для Церкви і для українського народу.

Хрещення Руси-України – виняткова подія, що визначила історичну долю нашого народу. Як таїнство Хрещення оновлює людину, очищає від гріхів та відроджує до вічного життя, так і хрещення княжої Київської держави оновило її, збагатило численними духовними скарбами, відвернуло предків наших від злочестя і служіння неправдивим богам, а навернуло до служіння єдиному істинному Богові.

І. Християнство проповідувалося в наших історичних землях ще від апостольських часів. «Святий Апостол Андрій Первозваний – перший архієпископ Константинопольський, Патріарх Вселенський і апостол Руський. На Київських горах стояли ноги його і очі його Русь бачили, а вуста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Свята Русь обрана серед інших східних народів, бо в ній проповідував Апостол», – проголошує постанова Собору, що відбувався у Києві під головуванням святителя Іова (Борецького) в 1621 році, в час важкої боротьби за право українців бути православними.

Християнином був прославлений нинішнім Собором у лику святих Київський князь Оскольд, у час правління якого, за історичними свідченнями, відбулося перше хрещення. У своєму посланні святитель Фотій, патріарх Константинопольський (у 858 – 867 та 877 – 886 роках), пише: «Не лише болгари звернулися до Христа (це сталося 865 року), а й руси. Вони підняли руку на Ромейську імперію, але тепер і вони змінили еллінську й безбожну віру, у якій раніше перебували, на чисте життя у Христі. І в них запалала така спрага віри й наснага на праведне життя, що вони прийняли пастиря і з великим сумлінням приступають до Христових таїнств».

Християнкою стала дружина великого Київського князя Ігоря, рівноапостольна Ольга, яка і сама багато зробила для розповсюдження віри християнської, і онука свого, Володимира, виховала так, що після тривалих роздумів він не лише сам охрестився, але й державу свою зробив християнською.

Тому Хрещення Руси-України за рівноапостольного князя Володимира, 1025-ліття якого всі ми цього року відзначаємо, є не початком розповсюдження віри Христової в наших землях, а ключовою подією в її утвердженні. З Києва, з берегів Дніпра через проповідь та хрещення віра християнська православна поширилася по всіх навколишніх землях великої держави Руської: на північ до земель Новгородських, на захід у Галицькі та Волинські землі й на схід – до Приволзького краю.

Відтак, Київ є не лише давньою столицею княжої держави, але й духовною матір’ю у хрещенні всіх міст Руси. Київська Церква – матір для Церкви Московської та інших, що згодом постали на землях Київської держави. А Київський архіпастирський престол і кафедральна велика церква Софії, Премудрості Божої, довершена святим благовірним князем Ярославом Мудрим – єдиний історичний духовний центр для єднання всіх вірних дітей Київської Церкви.

Тому Помісний Собор підкреслює історичну правду, яку ніхто не може змінити, не повинен забувати або намагатися спотворити: світло Христової віри розійшлося саме з Києва по всій Русі!

Щоби звеличити себе, а значення Києва применшити, Московський Патріархат цього року вирішив розпочати власне святкування 1025-ліття з російської столиці, щоби продовжити його в Києві ніби як у другорядному місці та підкреслити, що нібито весь історичний спадок Руси належить Московському престолові.

Так перекручували історію вже не раз. У XVIІ столітті в Московії іноземцям розповідали, нібито за князя Володимира спочатку був охрещений Київ, а потім відразу – Москва, і в Москві був утверджений митрополичий престол. Із XVI століття там же говорили, що нібито головний убір московських царів – золота шапка азіатського походження, ймовірно подарована московському князю татарським ханом за віддану службу, як про це пишуть російські історики – насправді є подарунком візантійського імператора Костянтина Мономаха його онукові, київському князю Володимиру Мономаху, від якого потім «перейшла» у Московію. Збудоване для московських царів за наказом Івана Грозного і відтворене для Романових місце в Успенському соборі у Кремлі також називали «Мономаховим троном», який нібито був подарований із Візантії, як символ передачі влади. І таких прикладів московської неправди можна наводити десятки.

Відзначаючи все це, Помісний Собор стверджує: Київська Церква є Церквою-Матір’ю для Московської, а претензії останньої духовно панувати в Києві та в Україні, переписуючи під себе історію – приречені на поразку, як і всяка неправда.

Святкування ж 1025-ліття Хрещення Київської Руси покликане нагадати і утвердити історичну правду, до вивчення і розуміння якої ми закликаємо і віруючих, і весь український народ.

ІІ. Ще одна, важлива для українського суспільства і держави мета, яку Собор відзначає у цьогорічному святкуванні, – нагадати всім про історичний вибір нашого народу на користь християнської європейської цивілізації.

Зараз Україна стоїть на роздоріжжі, обираючи своє майбутнє, визначаючи, у якому напрямку має відбуватися її розвиток. Святі князі Оскольд, Володимир, Ярослав Мудрий, свята княгиня Ольга понад 1000 років тому ясно вказали нам цей напрямок – до християнської Європи.

Ми не просимося бути прийнятими до Європи, адже понад тисячу років є її невід’ємною частиною, – нині як народ, у переважній більшості, ми прагнемо сучасного оновлення нашої країни на європейських і християнських засадах. Нам самим багато треба для цього зробити, але і Європа не має права відмовляти Україні в історичному праві бути визнаною її рівноправною частиною.

Хочемо наголосити: як не все у духовному, суспільному, державному житті України може бути схвалене Церквою, так не все, що є в сучасній Європі, повинно прийматися за зразок для зміни.

Європейська цивілізація також переживає духовну кризу. Войовничий секуляризм веде наступ на Церкву і християнство, на традиційні духовні та моральні цінності. Яскравим виявом цього наступу є пропаганда содомії та узаконення в окремих країнах під іменем «шлюбу» протиприродного блудного одностатевого співжиття.

Але наявність цих проблем має сприйматися нами як заклик до єднання зусиль із християнами Європи в боротьбі за євангельську мораль, традиційні християнські сімейні цінності, а не як привід відмовлятися від європейського майбутнього України.

ІІІ. Завершуючи це Послання, хочемо підкреслити: ніяких проблем ми, як Церква і як народ, не зможемо вирішити, ніякі труднощі не зможемо подолати без допомоги Божої. Тому відродження церковного життя, оновлення у суспільстві та державі ми повинні починати з власного духовного оновлення, з очищення від гріхів, подолання спокус. Саме завдяки такому особистому духовному відродженню наші предки, святі князі Київські, змогли збудувати велику та шановану сусідами державу.

Слова князя Київського Володимира Мономаха нехай нагадають нам про цей християнський обов’язок набувати чесноти, а гріх – викорінювати: «Усього ж паче – убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його; якщо хто буде достоїн навіть смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської», – повчає князь.

«Якщо вам Бог зм’якшить серце, – наставляє князь Володимир нащадків, – то сльози свої пролийте за гріхи свої, кажучи: “Як ото блудницю, і розбійника, і митаря Ти помилував єси, Господи, так і нас, грішних, помилуй”. І в церкві се дійте, і спати лягаючи. Не пропустіте ж ні одної ночі. Якщо ви при силі, хоч раз поклонітесь до землі, а коли вам стане немічно – то тричі. І сього не забувайте, не лінуйтеся, бо тим нічним поклоном і співом молитви чоловік перемагає диявола, – і що за день людина согрішить, то сим ізбавляється від гріха. Навіть і на коні їздячи, коли не буде у вас ні з ким діла і якщо інших молитов не вмієте ви мовити, то “Господи, помилуй” благайте безперестану потай, – бо ця молитва є краща від усіх. Молітеся краще, ніж думати нісенітницю, їздячи».

Помісний Собор від імені Київського Патріархату сердечно вітає зі святом 1025-ліття Хрещення Київської Руси всеукраїнську православну паству, православних українців у діаспорі, всіх християн України і весь український народ, а також сусідні з нами народи, які від Київської Церкви прийняли проповідь Євангелія і дар Святого Хрещення. Нехай це свято послужить нашому духовному оновленню, нагадає про наше правдиве історичне коріння та допоможе утвердити правильний вибір для майбутнього.

Разом зі святим рівноапостольним князем Володимиром проголошуємо: «Русь свята! Бережи віру Православну, в якій твоє утвердження!»

Закликаємо на всіх вас, на державу і український народ Боже благословення!

Від імені Помісного Собору
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

                                                                      Філарет,
                                              Патріарх Київський і всієї Руси-України







 Неділя всіх святих                                                                               

                                                                                      




                                                                Дорогі браття і сестри!

 В цю першу неділю після П’ятидесятниці як завершення всіх великих свят ? світлого Воскресіння Христового, славного Вознесіння Господнього, зішестя Святого Духа на апостолів – Свята Церква урочисто згадує пам’ять всіх святих, що від віку Богу угодили і вже на небесах торжествують велику перемогу над гріхом, злом і смертю. Це перші плоди християнства, викуплені пречистою кров’ю Христовою і освячені благодаттю Святого Духа Божого. Це благословенні плоди страждань, хресної смерті і славного воскресіння Спасителя нашого Ісуса Христа, це благословенні плоди Святого Духа і дія Його в Церкві і світі. Всі святі роду християнського, пам’ять яких ми сьогодні звершуємо, ? це світло сонця незаходимого, це зорі на небосхилі, які освічують шлях у життя вічне, це дорогоцінні камені, якими прикрашений вінець немеркнучої слави Царства Небесного.

Всі святі, що від віку Богу догодили, були такими ж людьми, як ми. Вони так само, як і ми, складалися із плоті і крові, народжувалися у гріхах, відчували тілесні пристрасті і піддавалися спокусам, можливо, ще більше, ніж кожен, із нас. Але незважаючи на всі ті спокуси і пристрасті, вони зуміли протистояти їм, зуміли перебороти їх, зберегти себе від гріхів і утвердитися в добродійствах, таким чином досягнувши високої моральної досконалості і спасіння. В справі їхнього спасіння допомогла та ж благодать Божа, ті ж засоби, які маємо і ми. Бо каже святий апостол Павло: «Благодать Божа з’явилася, спасительною для всіх людей» (Тит. 2: 11). Святі також мали різні життєві справи, але вони не потьмарили в них турботи про душу, а відтак і про вічне життя. Навпаки, турботою про спасіння були сповнені всі їхні життєві справи і турботи, тому і не стали перепоною для спасіння.

Святі ? це люди, які відповіли любов’ю на любов, люди, які зрозуміли, що якщо Христос помер за них, то єдиною подякою за це стане таке ж життя і подвиг, щоб смерть Його не була даремною.

Для чого ж Церква святкує пам’ять святих праотців, патріархів, мучеників, сповідників, одним словом – всіх святих? Невже вони потребують нашої похвали, невже вони чекають людської слави? Зовсім ні. Їхня немеркнуча слава вже записана на небесах, вони вже отримали похвалу і прославлення від Господа, їх прославляють воїнства небесні. Але свята Церква, святкуючи їхню пам’ять, пропонує нам приклад благочестивого життя і показує нагороду за праведність. Церква святкує для того, щоб ми наслідували їхню віру і життя на землі, засвоїли їхню мораль, всі діла і вчинки, їхню ревність у виконанні заповідей Божих, їхню святу ревність в боротьбі з гріхом, чистоту і святість. Вони неначе говорять до нас з небес: ось ми потрудилися благодаттю Божою у тимчасовому житті душею і тілом, а тепер вічно радіємо; ми не шкодували своєї пристрасної тлінної плоті, а тепер ми увінчані вінцями нетління. Вони взивають до нас: «Уподібнюйтеся нам, як і ми Христу» (пор. 1 Кор. 4: 16). Господь наш Ісус Христос прийшов у цей світ, приніс Себе в жертву, воскрес і вознісся на небо, щоб освятити весь людський рід і піднести його на небо. Тому, прославляючи святих, ми прославляємо тим самим Святого Духа, Який живе у них. Прославляючи їх, ми вимолюємо у них, щоб вони сподобили і нас Цього Духа Святого, просимо їхнього небесного заступництва і допомоги у нашому спасінні.

Так, дорогі браття і сестри, святі угодники Божі, яким немає числа, кличуть нас за собою в Небесні Оселі, де немає ні скорботи, ні болю, ні хвороб, а безкінечне життя. Вони послухали слова Спасителя: «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; ярмо бо Моє ? благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11: 28 – 30) і, виконавши їх, отримали за це вічну славу. Вони закликають і нас виконати ці слова, щоб у вічності насолоджуватися невимовними благами.

Дорогі браття і сестри! Споглядаючи життя і подвиги святих, ми бачимо, що ніякі життєві турботи і піклування про себе не можуть стати перепоною на шляху спасіння, якщо ми всім серцем будемо бажати цього і робити все можливе для цього. Спаситель говорить: «Шукайте ж спершу Царства Небесного і правди його, і все інше додасться вам» (Мф. 6: 33), а святий апостол і євангелист Іоан Богослов, наче доповнюючи каже: «Не любіть ні світу, ні того, що в світі» (1 Ін. 2: 15). Сутність істинного християнського життя полягає в наслідуванні Христу аж до співрозп’яття з Ним. Цим шляхом йшли всі святі, які нині перебувають з Ним у Царстві Небесному. «Після цього глянув я, ? пише святий Іоан Богослов в Одкровенні, ? і ось велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх племен і колін, і народів, і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем у білому одязі і з пальмовими віттями в руках своїх… це ті, які прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров’ю Агнця» (Одкр. 7: 9, 14).

Задумаймося, дорогі браття і сестри, що для нас важливіше: перетерпіти тимчасові скорботи і отримати вічне життя, чи жити, не задумуючись про вічність, а потім терпіти вічні муки в царстві пітьми. Подумаймо і оберімо для себе не шлях, який веде до загибелі, але шлях, що веде у життя вічне. А всі святі, пам’ять яких ми сьогодні святкуємо, є для нас яскравим прикладом того, яка участь чекає на праведників у вічності. Молімося ж нині до них і просімо у них сили і терпіння у боротьбі з гріхом. Нехай же за молитвами святих угодників Господь Своєю благодаттю і чоловіколюбством сподобить нас Царства Небесного.

                                                                    Амінь!



                                                         



                                            


Виджеты на сайт
.